Межі своєрідності
Критикувати модно. Критикувати - потрібно? В артистичному середовищі снобізм стає нормою життя. Іноді навіть не віриться, що виставка того чи іншого художника може настільки не вразити публіку, як вона хоче це продемонструвати. Проте, як живопис, так і фотографія об`єднують навколо себе людей з різними поглядами на життя і мистецтво, і в нашому місті став традицією жвавий інтерес критиків, меценатів і глядачів до творів молодих талантів. Відвідування музеїв і галерей для одних є рядовим світським заходом, а для інших - приводом зануритися в світ переживань і фантазій творчої людини, в той час як треті прискіпливо аналізують техніку виконання робіт. Перше питання, що виникає в такому випадку - за якими критеріями взагалі можна оцінювати сучасну фотографію? Що вона може дати глядачеві - відчуття новизни, поштовх до розвитку його творчих ідей або привід скептично поставитися до копіткій праці автора? Запрошення до медитації, так ще й в переддень Різдва, не може не заінтригувати. "Там, за Об`єкт-і-в-ОМ "- неоднозначна виставка істинно захопленого фотографа Маргарити Новосьолової. Виставка, яка наповнила теплом прості деталі повсякденного життя. Виставка художника, який цілком щиро спробував зав`язати діалог з глядачем, підкидаючи йому нескладні, але передбачають багатоваріантність вирішення мистецтвознавчих завдань. Спектр тем, які пройшли крізь об`єктив шукачки яскравих образів, є досить широким. Соковиті, живі, динамічні роботи наштовхують на думку про те, як багато вражень і емоцій проходить повз людини, ізольованого від природи. Саме почуття живого, вміння навести міст між уявленнями людини про природі і про самого себе складають ядро обдарування Новосьолової. ЇЇ людина - спостерігач, який мислить метафорично. Складається враження, що люди, що потрапили в кадр, вторинні по відношенню до пейзажів, тварин, рослин. Це і викликає довіру у глядача, втомленого від гламурних постановочних фото. Цикл робіт, присвячених вогню, викликає асоціації з міфом про Прометея. Полум`я свічки - класичний мотив масової культури, але саме в оточенні інших робіт Новосьолової свічки викликають не романтичні і тѐплі, а скоріше песимістичні настрої. Виникає одвічна проблема: яким повинен бути внутрішній вогонь і як вжити його на благо оточенню? Образ води, нерозривно пов`язаний з часом і почуттями, також досить яскраво представлений у виставці "За Об`єкт-і-в-ОМ". Однією з найбільш пам`ятних "Водних" робіт стали "Сльози про класику", що являють собою нехитру варіацію на тему чудової "Гойдалки" Жана Оноре Фрагонара. Чи необхідно фотографу ХХI століття вступати в ризиковану інтертекстуальну гру з визнаним французьким художником классицистом? Кожен відвідувач виставки зможе скласти свою думку на цей рахунок і відповісти на багато інших питань. Безумовно, Маргарита Новосьолова демонструє оригінальний погляд на життя в кожній своїй ФОТОзамальовці. З іншого боку, внутрішню пластику, драматизм і змістовність найсильніших її фотографій, таких, як "Естетика праці", було б доречно доповнити ретельним плануванням "мізансцени" експозиції, а також помірним підходом до використання сучасних фотоефектів. За таких умов індивідуальність та ентузіазм автора знайдуть собі найбільш конструктивне застосування.
Одеса, 2011