Андеграунд
Андеграунд – це те, що є в тобі з народження. Це твоя внутрішня болісна свобода. Це залежність від незалежності. Це усвідомлення того, що ти не вмієш і не можеш пливти за течією, і тільки пливучи проти, можеш вижити. Під землею, під поверхнею стаєш справжнім. Андеґраунд – це не тільки різні клуби для творчої молоді, це ще й печери, незабутні підземні річки, як в Умані. Та головний андеґраунд – всередині, і ця психологічна спелеологія не може не надихати. Хіба це не захоплююче – досліджуючи архітектоніку своїх або чужих думок, лізти в самісіньке підземелля, туди, де всім керує блок Ід? Сьогодні мені снилося море, яке було фоном для дивних розмов, снилися гарні знайомі хлопці, снилося літо, і я знаю, чим це все спровоковано. Пляж був таким опоетизованим та іронічним, що навіть у співі хвиль вгадувалися знайомі інтонації. Цей голос кликав до насолоди життям і боротьбу за кожну його мить. Це був саме той голос, який не боїться сказати, чого він боїться. Обдумувати такі сни – означає намагатися повернутися в той вечір, який стрімко відходить у царину спогадів. Про мій власний андеґраунд свідчить лише синій записничок з гербом України, метеликами, латинськими висловами, домашніми завданнями та десь у самому серці паперу – щирими побажаннями натхнення, написаними геніальною рукою. Час спинився, коли вона виводила круглі помаранчеві літери… Не можу не виконати свою мовчазну обіцянку, дану світові витонченого, гострого, мов лезо, та пряного, як глінтвейн, мистецтва. Cлід писати, творити, і хай виникають нові, захоплюючі світи, ніби умовні, але з такими реалістичними деталями…
Андеґраунд не помирає, коли стає відомим широкій публіці. Навпаки, говорячи про якусь дивну альтернативну музику чи феноменальну постмодерну літературу, люди спекулюють навколо них, але чи відчувають? Те, що під землею, те, що живиться нашими снами, не може не вражати уяву і не лоскотати нерви, тому й не є зрозумілим та рідним для всіх.
Для творчої людини властива надзвичайна уважність до дрібниць. Маються на увазі не тільки різні тропи, повороти сюжету, музичні гармонії чи кольорові гами. Зацікавленість життям, яка пробивається через утомленість та байдужість, є рушійною силою в мистецтві. Око читача не може запам’ятати всього, але якщо в сюжет удало вплетена невеличка та промовиста деталь, вона стане “візитною карткою” твору і навіть автора. Тому ми й асоціюємо Буніна з „легким диханням” Ольги Мещерської, а Купріна – зі славнозвісним гранатовим браслетом. Спливає час, і ось уже нові творці вигадують нові образи, які входять до міфологізованої колективної свідомості людства.
Яким я бачу андеґраунд? Можливо, в іншій країні я б дала йому подумки інше забарвлення, але в Україні він асоціюється в мене з червоним та чорним. Ці кольори, які століттями несуть для нас багато смислових навантажень, для мене символізують ще й такі поняття, як таємниця та пристрасть. Український народ справді дуже пристрасний, і тому представники нашої творчої інтелігенції цілком поринають у стихію почуттів, але немає в цьому ані краплинки штучності. Справжня радість, справжній біль, справжні сумніви, справжня гордість і справжнє кохання, навіть якщо на мить. Це відома нам усім безкомпромісна реальність.
Я ще раз переслухаю свої улюблені пісні легендарних колективів андеґраунду – і українського, і світового. Всюди є протест, явний чи прихований. Всюди є виклик, провокація, епатаж. Та особливо вражаючим це є на нашій землі. Витончені, рафіновані думки, покладені на музику, свідчать про невмирущий вогонь співочих сердець. Хай ті, хто вважає, що нас можна знищити, не радіють. Їх можна елегантно послати куди подалі одним гітарним соло, одним влучним рядком, одним глибоким та гостро-правдивим романом.
Колись ми прочитаємо в книжках про іншу реальність, де жодну людину не буде принижено. А до цього часу головне – не принижувати себе, бути собою, не йти за юрбою, якщо її маршрут не співпадає з маршрутом руху особистості. Створюймо свої квітучі духовні сади, сади божественних пісень, і смакуймо кожну мить життя, бо саме в цьому в споживацьку епоху має полягати сенс будь-якого андеграундного руху.
Одеса, 2006
