12.03.2019 21:55
Без обмежень
156 views
Rating 5 | 4 users
 © Ганна Коназюк

Серце віддаємо дітям

Є така школа

Мова йтиметься про звичайну, на перший погляд, і одночасно незвичайну школу. Звичайність полягає у тому, що вона хоч і спеціалізована, як сотні шкіл в Україні, серед столичних шкіл має середній рейтинг, тут навчаються прості «не мажорні» діти, як і вчителі, які тут працюють, – найзвичайнісінькі. А тепер щодо незвичайності і тут складно. Складність полягає у знаходженні й використанні слів, які б не перетворили цей текст на пафосний меседж чи «хвалебну оду», а максимально об‘єктивно відобразили стан речей, корисну інформацію, в обрамленні настроєвого ставлення автора до викладеного матеріалу. Тож наразі про приємні речі сьогодення у висвітленні достовірних фактів.

Отже, почну спочатку. Я мама учня, який навчається у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району столиці, про яку і буде йти мова. Тут мені можуть дорікнути, мовляв «кожна жаба своє болото хвалить», але це зовсім не так, повірте… Розповім, чому я для свого сина обрала саме цю школу, поринувши у такий собі екскурс, адже кожна мати чи батько, обираючи для своєї дитини навчальний заклад, керуються якимись принципами, думками тощо. Мій син до десятого класу навчався в престижній гімназії, в позашкільний час, як і більшість дітей, займався у Центрі дитячо-юнацької творчості та у Школі мистецтв. З математикою в дитини не клеїлося і це «неклеєння» почалося не з молодшої школи, а із шостого класу, одні предмети дитині були цікаві, інші – ні. Тут багато залежить і від вчителя, і від самої дитини, я це чудово розуміла. Мій син був таким собі «середнячком», який залюбки виступить на шкільному концерті, але не напише МАН з математики. У Школі мистецтв оцінили його вміння з вокалу та театральної майстерності, але ж у загальноосвітній школі це ні до чого…

В дев‘ятому класі моя дитина часто «хворіла» в першій половині дня, а в другій «видужувала» і бігла в Школу мистецтв, бо ж там роль Лукаша, яку він грав і жив нею, там його заслужено хвалили, що додавало сину впевненості і віри в те, що не такий то він вже й ледачий, бо ж монолог з «Лісової пісні» вивчив без труднощів… Я розуміла, що не за горами старші класи, потім ЗНО, а далі вибір професії, усвідомлювала, що вченим-математиком син не стане, бо його цікавлять зовсім інші горизонти.

Альберт Ейнштейн колись сказав таке: «Кожен із нас геній, але якщо оцінювати рибу за її вмінням лазити по деревах, вона все життя проживе впевнена в тому, що вона невдаха». Моє завдання було зробити так, аби в десятому-одинадцятому класі мій син відновив бажання до навчання, розвивався далі у своєму творчому ремеслі, підготувався до ЗНО і головне – повірив у власні сили. Важка задача, що й говорити… Тому, після довгих роздумів, зваживши всі за і проти, ми забрали документи з гімназії, де син отримав базову середню освіту і, після складання вступних іспитів, він став учнем спеціалізованої школі І-ІІІ ступенів № 23 з поглибленим вивченням англійської мови.

Це школа повного дня, де після основних занять, у дітей десятого-одинадцятого театральних класів починаються профільні уроки, вчителі-предметники яких є викладачами престижних вузів столиці. Театральний клас!.. Що це за новина у загальноосвітньому закладі? А й зовсім не новина, бо цей експериментальний клас має десятирічний досвід. Він єдиний в Україні, не лише в Києві, але про який не всі знають і це прикро… Саме цей факт, мабуть, і спонукав мене до написання статті. Директором закладу є Олександр Ігнатов. Людина, яка згуртувала міцний педагогічний колектив, а театральний клас – це його творча «дитина», яку він ростить, вдосконалює і плекає, відкриваючи шляхи в широкий світ не одному десятку українських співаків, танцівників, акторів тощо…

Наразі, коли заходить мова про освіту, з багатьох шпальт газет, журналів, на радіо, телебачення чуємо про НУШ. Як на мене, то нова українська школа у вищезгаданому закладі освіти була запроваджена давно. Базується вона в першу чергу на взаєморозумінні дітей і дорослих, на доброзичливому ставленні (не на словах, а на ділі) вчителів до учнів, за що перші отримують теплу віддачу, бо життя – це бумеранг, твори добро і воно до тебе повернеться сторицею (українська народна мудрість).

Про безліч заходів, які проводяться на базі цього закладу і які запроваджені в дію з ініціативи пана Олександра Ігнатова (наприклад, «Мистецька фортеця») годі й говорити. Зацікавлена особа може про це дізнатися з інших джерел, хоча б зайшовши на інтернет-сторінку школи, моя ж місія полягає в іншому – хочу відкрити умовні двері батькам, які мають таких творчих «рибок» як і я, але яких оцінюють по вмінню лазити по деревах… Друзі, вихід завжди є, але ми не завжди про нього знаємо!

До речі, за цей навчальний рік мій десятикласник ні разу не захворів. Мабуть спрацював якийсь психологічний фокус, бо син боявся пропустити хоч один день навчання в школі, де його чекають друзі – однокласники і вчителі, пропустити навчання в школі, де кожна дитина відчуває свою важливість, необхідність, незамінність. Тому не гріх подякувати людям, директору закладу і педагогічному колективу, які своє серце, як і Василь Сухомлинський, дарують дітям. Уклінно дякую!


Письменниця, багатодітна мати

Ганна Коназюк.

Київ 12.032019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.03.2019 13:01  © ... => Тетяна Ільніцька 

Я втішена, Танічко!!! Так, діти там знають, до чого прагнуть і всі талановиті. 

 14.03.2019 09:35  Тетяна Ільніцька => © 

Учора учні вашої 23 школи взяли гран-прі XVIII конкурсу Шевченквівських читань. Судді одноголосно поставили найвищий бал!!! Таке буває вкрай рідко. Минулого року бали журі дуже різнилися, і гран-прі взагалі не давали.  

Ось на фото ці 11-класники. Уже перевдяглися й отримують свій приз. Щасливі, що навчаються в такій школі)))))


 13.03.2019 14:03  © ... => Олена Коленченко 

Дякую, Олено, за теплі слова і за увагу до статті!!!
Так, роки ідуть, а у великих педагогів є чому повчитися і не варто їх забувати. 

 13.03.2019 14:01  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, Танічко, за добрі слова на адресу Богдана! Дай Боже!..

А за 23 школу навмисне написала. Можливо, дійсно для когось із батьків, хто буде перед нелегкою ділемою "що робити далі?", ця стаття стане в пригоді. Та й пишуть зазвичай зараз про педагогів, учнів і батьків, як ті виїзджають на герци - то б"ються, то сваряться, то в суд подають скаргу, а є ж і приємні моменти в освіті наших дітей і про них потрібно обов"язково говорити, бо такі школи, як наприклад, №23, заслуговують на те, аби про них знали.

 13.03.2019 13:59  Алла Мейта => © 

Аню! Така інформація мега необхідна! У нас стільки негативу навколо освітніх закладів, а є ж багато і професійного, креативного, де з любов`ю і вмінням!
Я вперше чую про такий профнапрямок.
Мій син до коренів волосся математик, тому і школу обирали відповідну , проте таких багато.
А ось 23 справді унікальна і така потрібна! 

 13.03.2019 09:45  Тетяна Ільніцька => © 

Анечко, коли я побачила Богдана в гримі на новорічній ялинці у Палаці Україна (навіть би й не впізнала, якби ти не сказала), пережила приємний шок))) Побачила справжнього артиста)) А потім, коли побачила його кліпи, уже й засумнівалася - артист чи співак? Хоча, напевно, одне іншому не завада! Від щирого серця бажаю Богданчику успіху!

Звісно, навчальний процес - це школа. Згідна з Тобою на всі 100. Досі з любов`ю і почуттям подяки пригадую свою вчительку хімії, вчительку історії, вчителя географії. Я не обрала собі ці фахи, але я досі з великим теплом згадую про педагогів, які прищепили любов до своїх предметів на все життя. І навпаки - мої улюблені літератури (українська і зарубіжна) - у школі не чіпляли, бо вчителі не дуже подобалися, тому вчила сама, можливо, інтуїтивно.

Це дуже добре, що Ти написала про 23 школу, про унікальний театральний клас. Можливо, комусь Твоя інформація стане в нагоді!

 13.03.2019 00:55  Олена Коленченко => © 

Прочитала з великим задоволенням. Щаслива, що є такі школи, такі вчителі! Дякую, Анічко, за змістовну публікацію актуальної наразі теми. Ми теж недавно проводили на базі нашого навчального закладу педагогічні читання, присвячені Василю Сухомлинському. Є про що сказати... є чому повчитися! 

Публікації автора Ганна Коназюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо