Михайло Вишневецький, гетьман з 1569 по 1574 рік
Розділ 5Історія Козаків
Щойно Михайла Вишневецького обрали з воєводи на гетьмана, він одразу отримав від Сигізмунда Августа розпорядження йти з армією на допомогу московському цареві під Астрахань, куди стягнулися величезні війська турків і татар.
Вийшовши з Черкас, по дорозі забрав із собою полки Гултяїв та Запорожців, але коли він прибув до Астрахані, паша та хан вже були під міськими мурами. Гетьман влаштував свій табір над Волгою, вище ворога і зміцнив його валом та гарматами, наказавши кінним непокоїти ворога частими нападами та вогнепальною зброєю. Тим часом він розробляв план основної атаки. Одного разу на засіданні ради війни він сказав: якби можна було мати крила і полетіти в місто повітрям та повідомити Астрахань про час атаки, ми, ймовірно, розбили б бусурманів.
«Я без крил ясновельможний гетьмане, буду в місті, коли ти накажеш! - сказав один із запорізьких старшин.»
- Будеш брате?
«Варто спробувати, нічого ж не втратите. В найгіршому випадку не більше ніж одного запорожця.»
Гетьман доручив йому повідомити гарнізон аби в означений день та час ті зробили вилазку і вчинили фальшиву атаку на турецькі позиції.
У темну ніч запорожець проповз повз лінію облоги і потрапив в місто, а наступного дня він повернувся із підтвердженням про готовність гарнізону.
Вишневецький, умовившись попередньо з воєводою допоміжних російських військ, котрі теж стояли окопані понад Волгою, щоб захопити татар своїм нападом, сам залишив табір у визначений день на світанку, вишикував коней у довгу лінію, а позаду поставив 15 тис. піхоти в щільно згуртованих колонах.
Тільки зі стін міста було помічено наступаюче козацьке військо, тут же було зроблено вилазку і навколо турецьких валів розсипались бійці гарнізону.
Бусурмани, побачивши кінноту козацьку поблизу табору, були впевнені, що вони є незначними силами і не надали цьому великої ваги, і кинулися до своїх валів, щоб не пропустити атаку астраханців. Тим часом козацька кіннота підійшла до табору ворога, розступилася з надзвичайною швидкістю і піхота, захована за нею, кинулася на турецькі вали, увірвалася всередину та опанувала гармати.
Турки, які залишилися в таборі, не сподівалися такого нападу, вони почали викликати своїх товаришів, котрі тоді саме вступили в битву з астраханцями. Перш ніж тим вдалося прийти на допомогу, козаки вже розвернули гармати і зустріли їх вбивчим вогнем. Турки почали розбігатися, гетьман переслідував їх аж до татарського табору. Тим часом астраханці захопила вали навпроти їхнього міста.
Вночі паша втік під захистом хана, а Астрахань було звільнено.
Михайло Вишневецький здобув в турецькому обозі величезну здобич в зброї, запасах та багатстві. Він розділив здобуті коштовності та одяг між своєю армією та росіянами, віддавши останнім важку турецьку артилерію, а частину здобичі він приділив у скарбницю України. Цим гультяї та запорожці були настільки обурені, що вони гучно нарікали на гетьмана, і навіть одної ночі відділилося їх понад 5000 чоловік, покинули гетьманський табір і, прямуючи до гирла ріки Дон, зупинилися біля невеликої річки, що впадає в Дон вище Азова та на протилежному березі заснували місто Черкаськ, від імені своїх Черкас. Там вони жили без дружин, як і запорожці, але згодом покликали донців у невеликій кількості живучих у їхньому донському місті, з`єдналися з ним і одружилися, прийнявши всі звичаї цих місцевих козаків, зробили їхнє місто столицею цілого братства донських козаків, яке в такий спосіб зросло і стало грізнішим.
У 1569 році з`явився в Запоріжжі старшина Гжегож Свірговський (Grzegorz Swiergowski). Польський дворянин, сміливий, неспокійний, запальний, який через якийсь конфлікт вбив у поєдинку супротивника, а потім втік з Любліна до Запоріжжя.
Під його керівництвом козаки продовжували нападати на татар і грабувати турецьких купців. Султан скаржився на нього через послів, але король крізь пальці дивився на дії Свірговського. Незабаром запальний запорожець знудився своїм аскетичним життям на Січі, звільнився і поїхав в Україну. Його ім`я було гучним, і незабаром (1570 р.) його обрали обозним генералом. Вже на другий рік по цьому він влаштував над Дніпром фортецю проти татар, сьогодні більш відому, як Кременчук.
У 1573 році Сигізмунд Август помер, на Конвокаційному сеймі (скликався після смерті монарха) було підтверджено права українські. Відразу по цьому у 1574 р. гетьмана Михайла Вишневецького було відправлено послом від корони за кордон, на його місце гетьманом було обрано Ґжеґожа Свірговського.