10.04.2020 09:21
for all
31 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Чупринка Григорій

Байда

I.

До великої покари

На розпутті при дорозі

Судять Байду яничари

В Золотім Галатськім Розі.

Суд скінчився. — „Хлопці, гайда!"

Мовив сам султан турецький,

— „Люту смерть най прийме Байда,

Князь-отаман Вишневецький.

Так скатуйте розбишаку,

Щоб почула і забула

Україна з переляку

І дорогу до Стамбула.

Хай почує вся отара

Гайдамаків запорозьких,

Що чекає й їх та кара

На площах золоторозьких!"

„Смерть йому!" — кати гукали.

Змовчав Байда перед горем,

Тільки іскри промайнули

В грізнім погляді суворім...

Тут взяли його наскоком

Яничари злістні й грізні

Й почепили правим боком

Та на гак товстий, залізний.



II.

„Гей, не гнись, могутня спино,

Не зломись, моє ребро!

— Ти прощай, прощай, Вкраїно,

Ти прощай, старий Дніпро!

Хай же турок не вчуває,

Як терплю я муки й глум."

І старий козак співає

— Розганяє біль і сум.

Віддає він Богу дяку,

Що досяг цього вінця,

Що не знав ніколи ляку

За Вкраїну до кінця.

Тут до нього кат нагнувся,

Щоб надати більше мук,

Байда хутко стріпонувся,

І вхопив від турка лук

І тремтячими руками

У султана навдалу

По-над злісними катами

Він пустив свою стрілу.

Та пропав задармо замах,

Бо в очах маріла мла,

І в руках в кривавих плямах

Посковзнулася стріла!...

Через три дні він скінчився,

Як дійшов до серця крюк,

Та терплячим залишився

Аж до смерті серед мук.

А як турки забирали

В яму з крюка мертв`яка,

В ту сторінку позирали,

Що вродила козака.

Публікації: Григорій Чупринка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись