02.11.2019 22:07
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 2 users
 © Поліанна М

Біографія Марини Цвєтаєвої

М. І. Цвєтаєва – один із символів Срібного століття. Її творчий стиль і манера – неповторні, її поезії немає аналогів. Народилася Марина Цвєтаєва 8 жовтня 1892 року. Батьком майбутньої зірки російської поезії був І. В. Цвєтаєв – видатний учений-мистецтвознавець і філолог. Іван Володимирович є засновником Московського музею образотворчих мистецтв, тепер відомого всім як Музей образотворчих мистецтв ім. Пушкіна. Мати поетеси М. А. Мейн – талановита піаністка і обдарована художниця. Педагогом Марії Мейн був сам А. Г. Рубінштейн, а це говорить багато про що.

Марина Цвєтаєва перебувала під величезним впливом матері. Завдяки їй вона навчилася любити і відчувати музику. Але, не дивлячись на бажання мами, стала поетесою, а не музикантом. У шість років Марина почала писати вірші різними мовами. Освіта, отримана нею і сестрою Анастасією, дозволяло дівчаткам вільно висловлюватися (письмово і усно) на французькій і німецькій, а не лише на російській мові.

Мати Цвєтаєвої мала слабке здоров`я, через що Марина багато часу в дитинстві провела на закордонних курортах. Тому її навчання проходило в різних закладах: і в московських гімназіях, і європейських пансіонах. Втім, на часту зміну закладів впливали не тільки переїзди, а й зухвалий характер учениці, через що її й виключали з гімназій. У 1905 році М. І. Цвєтаєва втратила маму. У 1909 році прослухала курс лекцій з давньофранцузької літератури в Паризькій Сорбонні.

Свої перші кроки в літературі Цвєтаєва почала як символіст. В цьому відношенні на неї великий вплив зробив В. Я. Брюсов. На початку 1910-х років Цвєтаєву часто можна було побачити серед учасників студії «Мусагет». Там вона не тільки набиралася поетичного досвіду, але і заводила корисні літературні знайомства. Восени 1910 року виходить перша цвєтаєвська збірка – «Вечірній альбом». Завдяки цій події на Цвєтаєву-поетесу звертають увагу найбільші поети Срібного століття – Н. С. Гумільов, М. А. Волошин і все той же В. Я. Брюсов, якому вона присвятить і свою дебютну критичну статтю (1910 – 1911 рр.).

Особлива дружба зв`язувала Цвєтаєву з Максиміліаном Волошиним, у якого вона не раз згодом гостювала в Коктебелі. Саме там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм Ефроном (1911), а вже в 1912 році закохані обвінчалися. Тоді ж народилася їхня дочка Аріадна Сергіївна Ефрон (Аля). Багатий на події 1912 рік приносить і ще одну радісну подію – збірку «Чарівний ліхтар». У наступному – 1913-м – Цвєтаєва випускає вже наступну книгу під назвою «З двох книг».

У період з 1914 по 1916 рік Марина Цвєтаєва переживає своєрідний епізод свого життя, пов`язаний з поетесою Софією Парнок, після якого возз`єднується з чоловіком. Літо цього року поетеса проводить у сестри в місті Олександрові, який став якоюсь подобою Болдинскої осені, так як саме тут вона створює цикл прекрасних віршів.

З 1917 по 1922 р. сім`я Ефрон-Цвєтаєвої переживає, як і всі, важкі часи. Народжена в 1917 році дочка Ірина через три роки помре від голоду в притулку. Ефрон бореться в рядах білогвардійської армії, Цвєтаєва несе цивільну службу в Москві. Але ніщо не може перешкодити народженню нових поетичних шедеврів, серед яких вірші з циклу «Лебединий стан», поеми «Цар-дівиця», «На червоному коні» та інші.

Починаючи з 1921 року, Цвєтаєва стає активним учасником літературного співтовариства «Никитинскі суботники». У 1922 році вона видає одну з кращих своїх збірок «Версти». В цей же час поетеса починає готуватися до від`їзду з Росії, зокрема, в Прагу, де вже кілька років перебував Сергій Ефрон. Через Ригу і Берлін Цвєтаєва з дочкою добралися до Чехії, де пробули три роки. Незважаючи на важкі умови життя, поетеса напружено працює. У 1923 році літературними подіями стають її книги «Психея» і «Ремесло», в 1924 році – трагедія «Аріадна». Справжнім шедевром стала трагедія «Федра», в якій авторка оригінально переосмислила широко поширений давньогрецький сюжет. Значною частиною літературної біографії можна назвати роботу Цвєтаєвої «Мій Пушкін» (1926 р.), а також великі ліричні твори «Поема гори» і «Поема кінця», які мали адресата. Їм був К. Б. Родзевич, з яким Цвєтаєву пов`язували романтичні відносини.

У 1925 році народився син Цвєтаєвої та Ефрона Георгій (Мур), який здійснив давнє і пристрасне бажання поетеси мати сина. В цьому ж році сім`я з Праги переїжджає в Париж. У столиці Франції їхнє життя складається не кращим чином через те, що Ефрону пред`являють звинувачення в шпигунстві, в участі змови, організованій проти сина Троцького. Все це не кращим чином позначається на їх житті.

У 1926 році починаються епістолярні відносини Марини з видатним австрійським поетом Райне Марія Рільке. Початок цій дружбі на відстані, яка закінчилася лише зі смертю Рільке, поклав Борис Пастернак. З самим Пастернаком Цвєтаєва також вела переписку. Епістолярна спадщина поетеси є величезною культурною цінністю і предметом для вивчення.

Листи були віддушиною для Цвєтаєвої, адже видавати свої твори в еміграції їй вдавалося рідко. До 1928 року Марина співпрацювала з паризьким журналом «версти», де друкувалися її поеми і вірші. Але тут, у Франції, емігрантська публіка більш воліла есеїстику і мемуаристику Цвєтаєвої, ніж її поетичну творчість. Втім, ця обставина ніяк не впливає на жалюгідний фінансовий стан поетки, що наближався до критичної межі.

Психоемоційний стан поетеси також було важким. Її немов переслідує тінь смерті, горя і нещасть. Потрясіння від самогубства Володимира Маяковського змушує Цвєтаєву написати цикл «Маяковському» (1930 р.).

У 1937 році подружжя отримує дозвіл про повернення на батьківщину, і в 1939 р. вони приїжджають в СРСР, де їх чекають ще більші біди. Влада заарештовують і Ефрона, і Аріадну, а Цвєтаєва з Муром приречені на голод, поневіряння і страждання. Сергій Ефрон був розстріляний в 1945 році, а Аріадна Ефрон була реабілітована лише через п`ятнадцять років після цих подій.

З початком Великої Вітчизняної війни Марина Іванівна Цвєтаєва з сином евакуюються в Елабугу. Це місто на березі Ками стало останнім притулком великої поетеси. 31 серпня, привівши в порядок квартиру, приготувавши синові їжу і написавши три прощальні записки, М. І. Цвєтаєва покінчила з собою, поставивши важку жирну крапку в своїй біографії.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Поліанна М

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо