Біографія Вільяма Шекспіра
Сьогодні питання, що стосується реальності Шекспіра, як і раніше, відкрите. Однак скинути Вільяма Шекспіра з п`єдесталу лідера світової літератури ще не вдалося нікому. В збірках творів, на театральних афішах як і раніше стоїть все те ж знайоме мільйонам ім`я: Вільям Шекспір, і ця біографія про нього.
Вільям Шекспір народився в місті Стретфорд-на-Ейвоні, розташованому в центрі Англії. Тільки-но з`явившись на світ (приблизно 23 квітня 1564 р.), Вільям виявився перед ризиком смерті – в 1564 році в Англії бушувала чума, в тому числі і в рідному містечку Шекспіра. Але немовля, якому було уготовано стати великим, залишився жити. Всього в сімействі Шекспірів було шестеро дітей, і Вільям був найстаршим з них. Його батьків можна назвати прикладом нерівного шлюбу: мати – представниця знатного роду, батько – простий шкіряник і за сумісництвом фермер. Тим не менш, це був міцний шлюб, в якому кожен виконував свої обов`язки.
Навчався Вільям в місцевій школі, в якій вели заняття викладачі з Оксфорда. У школі вивчалися історія, мови (грецька і латинська), а також релігія. Однак улюбленим заняттям юного Шекспіра стало зовсім не навчання, а театр. У місто часто приїжджали театральні трупи, розігрували на стихійних помостах захоплюючі п`єси. Чим більше Вільям дивився вистави, тим сильніше йому самому хотілося стати актором. Мерехтіла у нього думка і про те, щоб самому писати п`єси для театру.
Вільям жадав покинути Стретфорд, але в вісімнадцять років – в пору молодості, коли сміливо можна втілювати свої бажання в життя – він несподівано одружився на фермерській дочці Енн Хетеуей (1556 – 1623 рр.). У цьому шлюбі дивним була не тільки раптовість, але і різниця у віці між молодятами: Енн було вже двадцять шість років. Однак, як стверджують біографи, це була любов. Минуло всього три роки після весілля, а у них було вже троє дітей: Сюзанна (Холл), Хемнет (Шекспір) і Джудіт (Куїні).
Таку велику сім`ю необхідно було добре забезпечувати, тому молодий чоловік і батько брався за будь-яку роботу. Але як би не був він прив`язаний до дружини і дітей, мрія про театр не покидала його. Тим більше що кожна забрівша в місто трупа щоразу нагадувала йому про це. Нереалізоване бажання завадило йому знайти гармонію в житті. Шекспіру пощастило, що Енн добре розуміла його. Можливо, вона бачила його потенціал або здогадувалася про талант. Вона хотіла бачити чоловіка щасливим. Тому вона погодилася на розлучення – зрозуміло, тимчасове. Вільям зобов`язався висилати гроші і відвідувати сім`ю так часто, як він зможе. Тому, коли в Стретфорді з`явилася чергова акторська трупа, Вільям невдовзі опинився в їх рядах. З ними він покинув рідне місто і врешті-решт опинився в Лондоні.
Шекспір проявив себе як талановитий актор, тому зумів не загубитися в просторах Лондона, де перспективи були незрівнянно більші, ніж в Стретфорді. Більш того, вже в 1592 році він був дуже добре відомий в лондонських театральних колах, притому не тільки як актор, але і як драматург, адже він грав в п`єсах, автором яких був сам. Лондонська публіка дуже швидко оцінила масштаб нового таланту, проголосивши його генієм. Дійшло до того, що дворяни вихвалялися один перед одним знайомством з Шекспіром. Знайшов Вільям і покровителя. Ним став не хто інший як граф Генрі Різлі Саутгемптон (1573 – 1624 рр.), з яким деякі «антишекспіристи» приписували авторство творів Вільяма Шекспіра. Від Саутгемптона драматург і поет отримував дуже хорошу оплату за свою працю.
Через два роки Шекспір залишив акторську професію і зосередився на драматургії. Його п`єси йшли на сцені театру «Слуги лорда-камергера». Ролі діставалися кращим лондонським акторам, таким, як трагік Річард Бербедж (1567 – 1619 рр.) і комік Вільям Кемпе. Шекспір писав свої п`єси з розрахунком на цих акторів.
Зрозуміло, при такій популярності і зайнятості у Шекспіра залишалося зовсім мало часу для сім`ї, і він дуже рідко відвідував Стретфорт-на-Ейвоні, тим більше що до нього потрібно було добиратися дві доби. В один з таких рідкісних візитів в 1596 р. він дізнався сумну новину про те, що помер його єдиний син Хемнет, якому було всього одинадцять років. Можливо, Вільям відчував і свою вину в тому, що сталося. Як би там не було, але в наступному році він купив дружині і дочкам новий будинок, в якому було не менше десятка камінів. Тепер така дорога покупка була йому по кишені, адже його літературні твори відмінно оплачувалися. Крім того, соціальний стан Шекспіра підвищився, адже він став володарем герба, на якому були зображені сокіл і золотий спис. В Англії часів королеви Єлизавети ці зображення були символом визнання і успіху. І це було тільки початком його кар`єри драматурга.
Шекспір створював один шедевр за іншим, і кожна його п`єса відрізнялася не тільки хитромудрим сюжетом, пишністю мови і думки, а й оригінальними ефектами, які вражали публіку. Він також здійснював управління театром «Лорд-камергер», направляв його розвиток. Театр робився все більш популярним і оригінальним.
У 1599 році у зв`язку з низкою обставин на світ з`явився новий театр, який сміливо можна назвати виключно шекспірівським. Через суперечку з приводу землі, на якому стояв «Лорд-камергер», актори трупи розібрали театр на колоди і повністю перевезли на інший берег Темзи, де і виріс всесвітньо відомий «Глобус». Новий театр збирав двохтисячні зали. І це не було випадковістю, адже на сцені «Глобуса» йшли найбільші п`єси Шекспіра, одна з яких – «Гамлет».
Після смерті королеви Єлизавети в 1603 році країною почав правити її племінник Джеймс II Стюарт (1603 – 1625 рр.). Він входив до числа гарячих шанувальників Шекспіра і «Глобуса», тому незабаром театр за його вказівкою було перейменовано в «Люди короля». У ньому народилися пізні п`єси Шекспіра: «Отелло», «Макбет», «Король Лір». У 1609 році в театру з`явилося крите приміщення, і тепер вистави проходили навіть взимку. Любов глядачів до театру не слабшала, тим більше що пишність п`єс драматурга посилювалося спецефектами. Одного разу один з таких трюків привів до біди. Це сталося в 1631 р . Трупа грала п`єсу «Генріх VIII». Дія п`єси вимагало пострілу з гармати. Внаслідок цього пострілу сталася пожежа, і театр повністю згорів. Щасливими обставинами можна назвати відсутність жертв і збереження рукописів Шекспіра. А театр відбудували заново.
У 1632 році вийшло повне зібрання драматургічних творів Вільяма Шекспіра. Видання включало всі тридцять шість п`єс автора і носило назву «Перша книга». Але самому драматургу не судилося його побачити, так як він помер за шістнадцять років до цієї події (3 травня 1616 р.). Його могила в рідному місті – головна пам`ятка Стретфорда-на-Ейвоні.