12.11.2019 16:11
для всіх
234
    
  3 | 3  
 © Лілія Ніколаєнко

Дещо цікаве про серйозні речі :)

Дещо цікаве про серйозні речі :)

Александр Дюма писав: «Нудне і довге – перші вороги мистецтва». Мабуть, це стосується і поезії. Одне із неписаних правил сучасної поезії полягає в тому, щоб втиснути побільше сенсу у меншу кількість слів. І я до цієї тенденції ставлюсь позитивно. Та зрештою, наважилась на дуже довгий (але надіюсь, що не нудний) твір – корону вінків сонетів.


Публікуючи текст своєї корони «Вінець для музи», я помітила, що більшість читачів взагалі не знають про існування подібного жанру. Втім, це і зрозуміло, бо навіть звичайний вінок сонетів не є надто популярним серед сучасних авторів, а тим більше серед читачів.


Чимало людей можуть запитати: «А навіщо взагалі писати корону чи вінок? Хіба не достатньо просто писати гарні душевні вірші?» Я відповідаю: «Писати варто хоча б заради самовдосконалення. Сонет дисциплінує поета, адже до нього ставляться досить суворі вимоги. Може здатися, що вони заганяють автора у рамки та не дозволяють йому розкритися. Але опанувавши цей жанр, поет стане справжнім поетом, а не любителем, який просто красиво заримовує думки.


Вінок сонетів (бажано класичних сонетів, а не «вільних»), завжди вважався вершиною поетичної майстерності, а корона – це взагалі вершина вершин. Гадаю, немало «маститих» авторів у минулому та нинішньому столітті пробували її писати, але зупинялись на початку або на півдороги (але не зізнавалися у цьому). J


Я теж була не впевнена, що завершу корону, тим більше у такий короткий термін. Але, дописавши її, зрозуміла одне – для такого завдання необхідна насамперед величезна витримка та бажання розвиватися. Це величезна технічна та навіть нудна (хоча, можливо, і по-своєму цікава) праця. Це робота із словниками та не один день редагування вже готового матеріалу. Дорога до цієї вершини така ж складна, як шлях буддиського монаха до нірвани. Але досвід, отриманий в процесі її подолання – безцінний.


Як не дивно, але корону сонетів теж можна «зграфоманити». У світі існує до десятка «корон» і далеко не всі вони вдалі. Адже підібрати таку кількість слів до чотирьох магістральних рим не так просто. Крім того, у короні безліч інших рим, які не повинні повторюватися (хоча б у одному відмінку). Потрібно, щоб рими гармонійно вписувалися у рядок, а не були «притягнутими за вуха».


Я намагалася уникати застарілих слів (хоча, деякі все ж є у короні), скорочених форм дієслів та прикметників, діалектизмів, словом, всього, що полегшує цей шлях! Хоча, з іншого боку я люблю використовувати «авторизми», але ними теж не бажано зловживати.


Можливо хтось із авторів захоче повторити мій шлях, але я не буду ні відговорювати їх, ні заохочувати. Закликаю лише зробити правильні висновки щодо поезії. Як би не оновлювалось мистецтво та література, існують незмінні речі, які неможливо перевершити ніякими чудернацькими «пробами пера» та сміливими експериментами.


Сучасна поезія базується на «модних віяннях», більшість із яких не мають нічого спільного із поезією як такою. Ці «свіжі» та екстравагантні стилі приносять авторам популярність у творчих колах, але чи вічні вони? Чи не нагадують вони пісні-одноденки сучасних горе-співаків? Оновлюючи поетичне мистецтво, важливо утримувати баланс між класичним та модерним, а також не піддаватися спокусам швидкоплинної слави. Лише в цьому випадку можна створити щось власне и неповторне, не копіюючи ні класиків, ні сумнівних сучасних зірок літератури.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2019 20:46  Тетяна Белімова => © 

Ліліє, абсолютно з Вами згодна щодо природи мистецтва. Справжнє мистецтво поза модою і формальними та стилістичними вподобаннями доби - це беззаперечно. Ми захоплюємося картинами і Рембрандта, і Моне, і Пікассо, незалежно від того, що ці художники сповідують абсолютно різні (навіть діаметрально протилежні) мистецькі канони. Так само і в поетичному мистецтві - форма, зокрема, рими і особливості силабо-тоніки ще не роблять якийсь текст поезією, зрештою, для того, щоб скласти кросворд, також потрібно довго й наполегливо працювати зі словниками, або для того, щоб вишити картинку бісером, також треба прикласти чимало зусиль. Сучасна поезія і справді часто відмовляється від систем римування, але я не можу жодною мірою закинути їй це або ж оголосити недоліком сучасного поетичного мистецтва. Адже поезія - це парадоксальне вміння передати словом певну філософію, не просто вдало заримувати слова. Ви можете по ФБ знати Євгенію Міхєєнко (подивіться в мене у друзях), яка впродовж двох років перекладала сучасних англомовних поетів українською (жоден із них, до слова, не писав римовану поезію). Серед цих поетів були Вілфред Оуен, Майя Анжелоу, Тед Г`юз, Сільвія Плат, Джілліан Кларк і багато-багато інших імен. Я надзвичайно вдячна Жені за те, що вона попросила мене бути редактором цієї антології поетичних перекладів, бо для мене відкрився цілий світ - від жахів І світової війни до почуття провини за колонізацію Африки, від краси природи й людських стосунків до тонкого гумору. Це неймовірні тексти, хоча жоден із них, повторюся, не має рим. Сіль у тому, що справжнє мистецтво має різні форми вираження, і безумовно форма дуже важлива, але літературознавство оперує поняттям формозмісту. Без наповнення найвишуканіша форма набере схоластичних рис, це буде лише вправа - не більше. Я жодним чином не адресую свої слова Вам, Ліліє. На жаль, останнім часом дуже мало читаю в інтернеті. Обов`язково прочитаю Ваші крайні публікації, бо дуже люблю сонети - тоді складу думку про Ваше поезію)))) Зичу Вам натхнення!!!

 12.11.2019 18:11  Каранда Галина => © 

Ех, трапились би Ви мені з цими вінками і короною років 6 тому - обов"язково спробувала б!) Вийшло б, не вийшло б - щось би та вийшло!) Я тоді дуже любила такі літературні ігри. Всякі терцини, рондо, ронделі, кругові вірші пробувала. А от такого ніхто тоді був не запропонував. А шкода. Тоді схопилася б за цю ідею із захватом. Зараз вже ні.

Зараз пройшло. Чи на жаль, чи на щастя, але пройшло.

А ви великий молодець. Я не все читала, чесно, але того, що побачила, мені вистачило, щоб зрозуміти височезний рівень АВТОРА. Розумію, що це велика праця. І згодна - така експериментальна поезія дає колосальний досвід. Після цього щось зримувати - раз плюнути))) Але після цього просто римувати вже й не хочеться - хочеться чогось складного, і щоб в кожному рядку - купа сенсу)

Також погоджуюся з Вами щодо того, що поезія тим цікавіша, чим більше сенсу вкладено в меншу кількість рядків.

І з тим, що модні віяння - не завжди "поезія".

Висновок: праця Ваша цікава й важлива. Її б в якусь хрестоматію, як приклад.

А ви - талановита й працьовита). ВАС - ТЕЖ В ПРИКЛАД.)

Подальших спроб і успіхів! І натхнення - без нього - нікуди.