Дещо про Юріїв день, Богдана Хмельницького та кріпацтво
Едвард Резерфорд Едвард Резерфорд пише грубезні історичні романи, які є чудовими художніми книжками, що водночас служать посібниками по історії. Сильна сторона підходу: висвітлення контексту історичних подій через вплив на життя літературних персонажів, які в загальній масі не є відомими історичними особистостями, що теж, між іншим, коли-не-коли з`являються по ходу сюжету.
Після роману "Сарум" про місцевість в Британії, в якій автор народився, та Солсбері, де навіть є вулиця його імені, він узявся ще в кінці 80-х за СРСР. А саме територію Київської Русі та Московського князівства. Йому навіть якимось дивом вдалося прожити тут кілька років та об`їхати увесь СРСР і в тому числі Україну. На основі цих мандрівок, архівів та власних спостережень свій другий роман Резерфорд вписав в більш ніж тисячолітню історію російсько-українсько-білоруських народів. Назвав його "Russka". Книга заслуговує на купу улесливих епітетів та наполегливо рекомендована до прочитання, хоча б з точки зору вичення незаангажовано авторського погляду ще з епохи радянської перебудови.
Щоб не бути голослівим обіпремося на факти. Сьогодні 6 травня, Юріїв день. Цитата з роману, що проливає світло на фатальні події довкола цього свята та дещо, про що багато хто навіть не здогадувався....
Рік 1653...
Лише завдяки знайомству з цією молодою жінкою Андрій (P.S.: посланець від Богдана Хмельницького до московського царя) повільно почав осмислювати суть могутньої Московської держави. І чим більше він розумів, тим гірші передчуття наповнювали його. Найбільше він був незгодний з політикою, яка - хоча й була присутня в буденому житті де-факто уже тривалий час - віднедавна стала законом. І саме на цей закон Марьюшка скаржилася у кожній розмові.
Бо вона вже не була вільною селянкою. День святого Юрія скасували.
Таке положення було включено до юридичного кодексу нинішнього царя Олексія, котрий оголосили чотирма роками раніше в 1649 р.. До цього російський селянин, формально вільний від часів Київської Русі, міг перейти від одного господаря до іншого раз на рік - на практиці ця можливість була обмежена, але теоретично вона існувала. Стара традиція Дня святого Юрія (Юріівого дня) все ще була чинною.
Найбільше виступали проти цього закону малі власники майна. Їм завжди бракувало грошей, тому вони не могли запропонувати селянам та орендарям ті ж умови, що й Церква та великі магнати. А в Росії через постійне поширеного голоду та епідемій робочої сили завжди бракувало.
Кожен окремо ці дрібні дворяни справляли гнітюче враження. Але усі разом були значною силою. Вони забезпечили порядок у країні. І вони ж могли за потреби виставити з кожного села по військовому підрозділу. Коротше кажучи, коли решта Європи вступила в сучасну епоху, відстале князівство Московське було ще феодальною державою святого царя та дрібних землевласників, які служили йому.
Повстання 1648 року, коли влада майже втратила контроль над Москвою, підсунули царю Олексію ідею, що він повинен забезпечити вірність знаті. І він зробив це блискуче.
У 1649 р. оголошено знаменитий російський правний кодекс, відомий, як Соборне уложення (Соборное уложение 1649 года). Він, поміж іншим, говорив, що селянам не дозволяється переходити від одного господаря до іншого і що господар може пред`являти претензії до втікачів без будь-яких часових обмежень. Якби цього було недостатньо, згідно з новим кодексом, члени нижчих станів у містах також не могли вільно пересуватися.
Ці зміни не мали великого значення для життя більшості селян у Гнойовиську, які сприйняли їх з апатією.
Але не Марьюшка. Завдяки своєму складу розуму, вона змогла побачити наслідки нового закону. Вона розуміла, що тепер ніхто і ніщо не забороняє пану ставитися до селян так, ніби вони є його власністю.
На жаль, вона не помилилася. Як показала історія, таким законом була відкрита дорога до повного підкорення російських селян. Протягом двох століть - більше, ніж тривало панування монголів - більшість росіян були рабами від народження.
- Ти не розумієш? - обурилася Марьюшка. - Я є власністю твого друга Боброва, його рабиня. Якщо він захоче, він продасть мене. І якби я втікла, він би мав право до кінця мого життя мене повернути. Вона гірко засміялася. - Ви, українці, повстали проти поляків. І тепер ти хочеш приєднатися до Росії, що ще гірше! Вам буде краще навіть за турецької влади.
Ця думка останнім часом турбувала Андрія. Але він мав єдину відповідь:
- Султан не сповідує православ`я.
І це було найголовніше. Принаймні, він так сподівався.
А потім настала Вербна неділя, яка розвіяла усі його сумніви.
Немає сенсу засуджувати когось з історичних персоналій за те, що вони зробили або навпаки не зробили. Для цього ми не були в їх шкурі і не пройшли життя у їх черевиках. Але Богдан Хмельницький не міг не знати на момент початку переговорів, що саме таке рабське право лежить в основі суспільного устрою Московії. Більше того, після чисельних перемог над поляками він стикнувся з власними козаками, які почали масово повставати проти нього, виявивши, що основними бенефіціантами перемог стала лише українська шляхта, а голота так і залишилась ні з чим. Хоча їй було обіцяне інше перед битвами, в яких вона лила кров...
Тому не важко здогадатися, що ідея загнати в стійло власний народ для Богдана не була геть неприйнятною. Та чи правильним був цей вибір? І чи не могло стати скасування права Юріївого дня принциповим НІ союзу з Московією, як релігія була принциповим НІ з турками, що змінило б хід історії назавжди? І чи не є досі потуги окремих політичних сил розвернутися на Схід просто пошуком способу вкотре приструнити і закабалити цей непокірний український нарід, опираючись на перевірені методи "старшого брата"?
Роман Едварда Резерфорда "Russka" рекомендується до прочитання дорослій аудиторії, оскільки містить надто багато відвертих деталей буденного життя пересічних людей епохи від зародків Київської Русі та Московського князівства і до наших днів.
