Сільська вчителька
Коли я навчався в початковій школі, ми з батьками жили в сільській місцевості. Перші три класи своєї освіти я отримав саме тут. У нас була дуже хороша школа – чиста, світла, затишна. Незважаючи на труднощі, з якими ми стикалися, коли добиралися до школи в негоду, у мене залишилися найкращі і найтепліші враження про неї.
Я ніколи не забуду свою першу вчительку – Наталію Іванівну. На той момент їй було приблизно 42-45 років. За час роботи в школі вона випустила багато малюків в середню школу. Дивно, але скільки б років не минуло з тих пір, кожну дитину вона до сих пір пам`ятає. І завжди цікавиться при першій нагоді успіхами, як склалася долею. Це дуже зворушливо і приємно.
Саме цій жінці ми зобов`язані тим, що освоїли ази грамотності, навчилися читати, рахувати. У свята наш кабінет потопав у квітах від люблячих учнів і їх батьків. Але це лише маленька краплинка нашої подяки, яку ми відчуваємо до Наталії Іванівни, адже вона вклала в нас частинку своєї великої і чудової душі.
Останнім часом праця наших сільських вчителів полегшилася, завдяки зусиллям місцевої громади. З`явилися комп`ютерні класи, інтерактивні дошки. Робиться дуже багато, щоб навчання на селі було максимально наближене до міських умов.