Про село

5 | 1

«Українське село» — Ліричний вірш

^New!  © Юлія Дмитренко-Деспоташвілі

Кіт животик умиває, Козеня в дворі стрибає, Ллється в чашку молоко, Випаса корів Славко.Хтось когось...

5 | 3

«Магазин на перехресті» — Мініатюра

16.03  © Арсеній Троян

Ретроспективний твір про колись єдиний магазин в моєму селі — від нульових до періоду російської окупації. Рекомендується для прочитання тим, у кого занизький рівень меланхолії у крові, дітям 90-х і любителям атмосферної прози.

5 | 5

«Українська хата» — Патріотичний вірш

15.01.2021  © Варвара Прут

Українська хата... соняхи і м`ята,
споришевий килим до воріт -
ніжною півтінню під розмаєм літа
...

Вже вишні вбралися в намисто,
Їм коси літо заплело.
Достигне скоро в полі жито.

5 | 2

«Покинутий хутір» — Вірш

03.04.2020  © Яків Щоголів

Он хутір той у балці під горою.
Що ще колись дитиною малою

Його я знав. Тоді ще темний бір
Нерушений стояв, а панський двір

Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.

В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.

Про першу вчительку. Шкільний твір на тему: Сільська вчителька.

Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною — хлопчик був, невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, — з чужого села він її взяв, — а все ніяк не могли збитися на хазяйство.

Трохименко примружив очі: над головою йому, над золотим колосом подільської пшениці високо стояло сонце.
Димні хмарини, схожі на бабине літо, заткали були на сонце на одну лише мить…

Біля церковної брами зібралась комісія:
Смик, два незаможники. Підійшов Копистка з ключами.
Смик (назустріч йому). Ну як?
Копистка. Ключі ось, а піп не хоче йти. Каже, що хорий...

Запалила Ганна у печі. Стала, схилилась на комин, сумує:
— Отакого наробили, що й варити нічого. Слобода!..

Я відслужила на землі своє.
Хоч промінь світла ще по стінах бризка,
вже сволок, де була твоя колиска,
прогнувся низько – і тепер гниє…

Сивий комісар в`їздив у село форшпаном і дивувався, що воно ще стоїть чисте і біле.

Двадцять четвертого. Коротка днина
Скінчилася, вже чорно у вікні.
Пощо світить! Вечірная година
Хай давнину нагадує мені...

Немов далекий, гарний сон,
Село ввижається мені.
Хати стоять в вінку сосон,
І квіти на шибках вікон
Мороз малює чарівні.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Порозлітались серпня коси

На золотавії покоси.

Лежать собі на сіножаті,

Немов у хаті.

Подальше галасу та криків,
Міського гаму й метушні
Спішу туди, де зорі тихі,
Й Душа цвіте, мов навесні.

5 | 5

«Чому землероби чекають дощу?» — Гумореска

21.05.2018  © Віталій Перетятько

Конкурс! Хто дасть найточнішу відповідь на питання, отримає у подарунок паперову книгу "Гарні груди виведуть у люди".
Увага! Взяти участь у конкурсі можуть лише міські жителі.

"Мотря дала Василю і трохи завагітніла. Всі були в шоці - дітям по шістнадцять год! Василю по черзі дали пізд**єй батько Василя і батько Мотрі. Потім батьки зустрілися, все обговорили і після випускного швидко одружили дітей. Жити стали молоді у батьків Василя."
Загалом 18+, бо трохи незунзурщини є....

На світлині улюблені квіточки моєї мами, кожен рік саджала у садочку біля хати.

5 | 1

«Моя ти, мамо, моя УКРАЇНО» — Вірш

31.01.2017  © Олійник Володимир Іванович

Без тебе, краю, я не можу жити
Чомусь, чомусь завжди на чужині
З тобою, краю, хочу говорити
Скажи, чому?Так сумно тут мені.

5 | 14

«Cамотня» — Мініатюра

10.01.2017  © Ольга Моцебекер

"Скоро зникне той клаптик минулого, вклеєний небесним майстром у сучасний світ. Стіни заберуть з собою усі голоси. Але життя візьме своє, заповнить пустоту родинним щастям. Беру у руки грушку і смакую. Як пахне медом і життям!"

5 | 1

«У місті 2дні не буде газу» — Вірш

27.07.2016  © Ярек

От так одразу
У місті аж два дні не буде газу

5 | 3

«Навіщо ресторани?» — Гумореска

16.06.2016  © Ольга Терен

Старість і нужденне життя змушує нас задуматись над тим, як ми живемо, чи не котимося в прірву?

5 | 3

«Пісня про колорада» — Гумористичний вірш

03.06.2016  © Богдана Копачинська

Йде полювання на жуків, йде полювання!
На колорадів-хижаків - дорослих гадів,
І на личинок що висять мов ті коралі.
Намножилось їх ціла тьма! Бий колорада!

до 120 річниці з дня народження лірника героїчної і в одночас трагічної долі українського селянства Тодося Осьмачки присвячується

І запах сіна... Такий п`янкий, особливо, коли привозять його з сінокосу - свіже, колюче і таке гаряче... Спати на ньому, спати...

Герої, злочинці чи люди свого часу? Хто такі Холодноярівці.