Відання Адi Санчкари

ТЕОСОФІЯ, БОГО-МУДРІСТь:

ПЕРЕКОНАННЯ УЧИТЕЛЯ ВСЕСВІТУ АДІ ШАНКАРАЧАР`Ї:

Відання Адi Санчкари

(788 рік н.е., Індія).

(цитати):

Цілісна людина може скласти потомство, - це- закла`д.

Дії, що почали давати результати, можуть живити тіло, або - навпаки (залежить від дії впливу долі- карми).

Свідомість, за природою- єдина.

Погана компанія і молоді жінки не зберігають довго подружжя.

Бути здоровим- це багатство для тих, хто має тіло.

Бути під контролем іншсих- це вид пекла.

Блаженство- це самовідмінна свідомість серця.

Доброчинність поряд із солодкими словами, знання із покорою, сміливість з терпеливістю, багатство із зреченням від нього: цих чотирьох сприятливих речей важко досягнути.

Дорогі, чесні слова не повинні підвести.

Тупими є ті, хто не знає, як промовити ласкаві слова у відповідну мить.

Зваблений тілесною чарівністю жінки, не губи відчуттів; тіло - це лише поєднання плоті, не забувай про це ніколи.

Дружба із добрими людьми дарує щастя.

Дружбу з добрими слід плекати з любов`ю.

Добрі люди непохитні у своєму шляхетному походженні.

Вагомі причини- зброя, якою мають вміти користатися усі.

Граматика, яку ти намагаєшся зазубрити і підкорити, не зможе врятувати тебе перед дверима смерті.

Омана- це те, що руйнує знання.

Передавай дорогоцінні знання серйозному учневі.

Товариш той, хто рятує від гріха.

Життя дороге створінням.

Хтивість - ворог.

Високий рівень самоконтролю- краще, ніж марнування життя і відкидання важликих можливостей.

Не повторення того, що вже вивчено, може бути довгим шляхом від тямущості.

Той, хто себе добре поводить, вважається добрим.

Слід від`єднати зерно власної внутрішньої чистоти від полови тіла. (Аді Шанкара, Атмабодга, 16) [паралель з Біблією!]

Той, хто за природою завжди покірний, має шануватися ученими.

Той, хто не прислухається до доброї поради, слабочуючий.

Той, хто втішається тим, що робить зло, має зав`язані очі.

Той, кого не хвилюють постріли закоханих поглядів жінок, набагато відважніший.

Той, хто каже правду лагідно і покірний, контролює спільність створінь.

Правильні знання, продемонстровані на практиці, є зерном дерева визволення.

Праведність більш корисніша, ніж щось інше.

Те, що дається у відповідну мить, неоціненне.

Абсолют, Сонце Відання, що піднімається у небі серця, трощить темряву невідання, пронизує і усе підтримує, і сяє, і заставляє усе сяяти.

Бог, наділений знанням і дією, є втіленням усіх божеств.

Того, що робить добрі вчинки, хвалять за доброчесність; по цьому його впізнаєте. (Аді Сганкара, Прасноттара Ратна Маліка) [паралель з Біблією!]

Літні люди знають обов`язок і правду.

Великонму брехунові не слід вірити.

Покірні можуть зростати. Марнославні можуть вироджуватися.

Голодним годиться дати у дарунок їжу.

Людина поганої поведінки, як кажуть, є ницою. Звичайно.

Той, хто слухається поради старших і поборов свої відчуття, не скориться малому лихові.

Задоволення і багатства світського життя є ... видовище, що минає. [паралель з Біблією!]

Чудове світло свідомості сяє у серці.

Правильні зусилля освячуються для навчання, доброї медицини і благодійності.

Відданість існує для пошуку власної, дійсної природи.

Самопокладання освітлеює свідомість.

Нема надії стати безсмертними через матеріальні багатства.

Ось, що треба обергати: добре ім`я, віддану дружину і проникливість.

Ті, хто відрікається від найвищої і найчистішої Божої свідомості, живуть даремно, і, хоч вони і людського роду, скидаються на звірів.

Спричинення серцевого болю добрим людям може спричинити занепад у власній сім`ї.

Хто може бути більшим дурнем, аніж людина, що отримала рідкісну людську плоть, та ще й чоловічу плоть, нехтує тим, що досягнути справжнього закінчення цього життя?

Що є мерзенним? Жорстокість.

Що заворожує серця мудрих? Облагороджуюча поезія і пані, яку звуть знанням.

Що є причною величі? Те, що відоме як не прошення послуг.

Що повинні люди надбати? Дорогі знання, багатцтво, витривалість, довір`я і достоїнство.

Що є минущим, як вода на листку лотоса? Молодість, багатство і життя.

Коли є достаток, похвальною є чуйність до інших.

Коли минула молодість, де - хтивість і її гра? Де озеро, коли його води висохли? Де родичі, коли минулися багатства? Коли зрійснилась Істина, де тоді пастка коловорот світу?

Де слід виказувати свою байдужість? До- поганих людей, до жінки іншого, до власності іншого.

Кого любить богиня багатства? Того, хто працьовитий, без млявості і справедливий в поведінці.

Хто - мудрий? Той, хто не був переможений поведінкою жінки.

Хто - товариш хазяїна? Ним має мути його дружина.

Той, хто мудрий і добрий, того і слід хвалити.

Жага свободи- це бажання звільнитися самому...

[//oaks.nvg.org/shankara-quotes.html]

======================================================

Відання Недвоїстості

Забуте Відання Давніх.

Так могли роздумувати і Слов`яни багато сторіч тому.

1. Тільки Всеприсутній Абсолют - реальний;

світ- недійсний, і окрема душа живої істоти, наділеної життєвою силою,

не відрізняється від Всесильного Абсолюта.

2. Абсолют- само-очевидний, святий віщун.

Він не встановлений сторонніми доказами.

Неможливо заперечити Абсолюта, бо він-

саме єство того, хто його заперечує.

3. Абсолют - не річ, бо він- Невидимість,

поза можливістю сягнути його відчуттями чи розумом.

Він- не інший.

Він- всеповний, безкінечний, незмінний, само-існуючий,

що само-насолоджується, що сам уособлює знання і є само-блаженством.

Він наділений своєю, йому притаманною формою, є сутністю.

Це- сутність відуючого. Це- провидець бачучий, надчутливий,

що спить, усе чуючи, мовчазний свідок.

Він є завжди суб`єктом, що свідчить.

Він ніколи не може стати об`єктом, бо він- поза можливістю

бути досягненим звичайними відчуттями.

Абсолют- не двоє-істотний, єдиний без якогось другого.

Він не має нікого іншого, окрім самого себе.

4. Єство у свідомості і задоволенні складає сутність його власної форми Абсолюта,

а не тільки Його проявів.

5. Світ- не ілюзія. Світ- відносно дійсний (звичайне, практичне буття існування), тоді

як Абсолют- цілком реальний, верхововний у своєму існуванні.

Незмінний Абсолют являється, як змінний світ через накладання не-Самочинників (речей) на Самопричинність ( суб`єкт- Абсолют). Це називається Невіданням.

6. Жива Істота, наділена життєвою силою, чи душа, - тільки відносно реальна.

Її особистость триває лиш стільки, бо вона є суб`єктом різних Умовностей, причиною яких є Незнання.

Жива, наділена життєвою силою, Істота ототожнжює себе із власними тілом, розумом і відчуттями, коли вона вводиться в оману Незнанням або неосвіченістю.

Так само, як булька стає одним з океаном, коли вона тріскається, так само і Жива житєздатна Істота або емпірична

Жива, наділена життєвою силою, Істота ототожнжює себе із власними тілом, розумом і відчуттями, коли вона вводиться в оману Незнанням або неосвіченістю.

Так само, як булька стає одним з океаном, коли вона тріскається, так само і Жива житєздатна Істота або практична самостійність стає однією з Абсолютом, коли вона отримує знання про Абсолют.

Коли знання починається через анулювання Невідання, воно звільняється від своєї

особистості і кінечності, і реалізує своє основне єство Існування у Свідомості і Само-Задоволенні.

Вона занурюється в океані блаженства.

Ріка життя поєднується з океаном існування. Це- Істина.

7. Через те, що коло життя і смерті (або- двоїстість) існує через необізнаність або через Невідання, тільки Відання (Знання) може заставити особу реалізувати свою справжню природу. Поєднання Відданості Дій з Метою Поєднатися з Богом (Карма Йога), Відданості Особистому Богові (Бгакті Йоґа), Королівське Поєднання Тілесного і Розумового (Раджа Йоґа), і т.д., потрібні лише, щоб очистити особу і допомогти усунути те Невідання (Авід`я). Усі інші стежки завершаються у Віданні.

Знання Бога не полягає в освоєнні якогось зовнішнього знання (бо Бог не може бути об`єктом знання), це- просто усунення Невідання або Омани.

[//www.sankaracharya.org/]

переклад з англійської Івана Петришина

25.5.2020 США

CША, 25.5.2020