26.10.2020 13:41
18+
126 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Саня Малаш

80 відсотків читачів наклеять на книжку Олександра Козинця застережну наліпку

80 відсотків читачів наклеять на книжку Олександра Козинця застережну наліпку

«Картка Марії»

(«Картка Марії» Олександра Козинця - від безресурсної сублімації до конструювання надлюдини)


Усі ми знаємо біблійний вислів: «Лікарю, зцілися сам!», і більшість із нас переконана: допомагати іншим варто лише тоді, коли маєш достатньо ресурсів для себе, рятувати інших доречно тоді, коли не впевнений, що не потонеш перший. Тому 80 відсотків читачів (за моїми попередніми наївними прогнозами) не втримаються від спокуси наклеїти на обкладинку книги Олександра Козинця наліпку:

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ ВІДТВОРИТИ У РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІ

А втім, 20% уже так робили, і в них навіть вийшло, тому в головному героєві вони впізнають себе.


Сюжет стартує від знайомства з…ну, як би його правильно назвати – класичною гусінню, яка, здається, вже змирилася з тим, що ніколи не стане метеликом. Влад Карпенко – типовий Ніхто на прізвище Ніякий. Так, у нього є якась там робота, яку кинути жаль, бо приносить сякі-такі гроші. Але немає Справи. А роботу від справи відрізняє те, що перша задовольняє матеріальні потреби (між яких і почуття безпеки), друга ж покриває потреби духовні, й тут ми бачимо величезну дірку, яку не затулиш ні пірнаннями в басейн, ані солодкою випічкою від люблячої дружини, ні навіть телефоном, у якому «зависав» головний герой під час їди.

Попри те, що Влад (принаймні, так про нього кажуть інші) цікавий, харизматичний і симпатичний, в нього фактично немає друзів. Але це ніби як і не трагедія. До серця пригорне й обсипле компліментами дружина Люда, щиру добру пораду дасть мама, за певну плату вислухає психотерапевт. Про те, щоб самому стати потрібним комусь, не йдеться. Та й важко уявити, що герой на це здатен. На початку історії він справляє враження вщент вигорілої людини. Що з такого візьмеш, крім психоаналізу?

Та одного дня Влад зустрічає в трамваї просту літню пані, яка виявляється… Дівою Марією.


Тут я трохи відійду від сюжету й нагадаю, що Діва Марія, якщо вірити свідченням про неї, була покликана лишитися в храмі й присвятити своє життя Богу. Перелом настав після з’яви Гавриїла Архангела, коли дівчина дізналася, що Бог має іншу волю щодо її подальшого шляху. А могла б сказати: «Та ну, це якась маячня», - і не була б вона матір`ю Христа, бо навіщо, коли й так непогано живеться?

Влад певною мірою повторює долю Марії, він також присвятив себе, але не Господу, а своїй внутрішній порожнечі, своїй бульбашці, в якій тепло й комфортно, хоч і нудно. Однак бере з рук Марії картку – й відтоді його життя вже не буде таким, як раніше…

Люди, з якими протягом року перетнеться Влад, здебільшого будуть чимось схожими на нього. Інколи ці подібності будуть явними (чотирирічна дитина, яку не зрозуміли батьки; дівчина, яка обрала більш вдячний спосіб заробітку; дівчина, яка не може пережити-перерости втрату найближчої людини), інколи – бажаними (визнана літераторка; масажист, який одного дня зрозумів справжнє призначення), а інколи – глибоко схованими (багата владна пані, яка всіляко противиться чужим спробам розкрити її справжнє «я»). Влад, не будучи в ресурсі, втрутиться в їхні долі та змінить звичний їх плин. Щоб здобути ті самі здібності для себе.

Часто ті, хто не може впорядкувати власний світ, усе ж роблять це шляхом сублімації. Але в «Картці Марії» герой отримує шанс не просто зібрати нового себе з деталей, виточених у різний час на різних заводах, а й почати вдосконалюватися, рости, еволюціонувати, аби стати собою справжнім. І врешті-решт перетворитися на надлюдину, деміурга, за чиї праці – навпомацки! – щедро платять олігархи та якого запрошують до омріяної країни, підтверджуючи тезу про мистецтво без кордонів.


Автор вдало обігрує символіку людського тіла, метафори анатомії, фізіології, патології: голосові зв’язки (символ здатності говорити), хребет (символ відчуття життєвої опори), зір, погіршення зору (здатність бачити фізично та духовно), мозок та враження його інсультом (перезавантаження мислення), серце (якщо треба, то не лише своє, а й ще одне, подароване), матка, безпліддя (здатність відтворювати себе не лише біологічно), ШКТ, апетит, дитяче харчування (символ прірви між дитячим та дорослим світом, символ дитини як золотої середини між людьми та янголами). З різних частин тіла, тілесних процесів після катарсису, оновлення, зцілення конструюється нова досконала людина, в якій живе душа в усій своїй повноті.

Читачі можуть закинути текстові надмірний глянець (усе аж занадто добре закінчується), а можуть сприйняти його як пропаганду езотеричних знань, мало придатних до реальності. Але, якщо навіть психотерапевтці не чужа містика (саме тому вона закликає героя самому створити свій життєвий шлях із текстів пісень, почутих по радіо), якщо навіть суперприземлений соціофоб, що, втративши все в житті, порпається в залізяччі, здатен повірити малознайомій дівчині та подружити з нею, якщо ділова холодна леді погоджується з тим, що сон – це міст до нової реальності… то, зрештою, чом би й ні? Це ж Картка Марії… А Марія що хоче, те з нею й робить…

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.10.2020 00:42  Каранда Галина => © 

Ух ти!) 

 27.10.2020 00:36  © ... => Каранда Галина 

А шоби ви знали - третина книжки присвячена Лубнам

 26.10.2020 21:12  Каранда Галина => © 

Як же швидко летить час...
Олександру великий привіт від членів Лубенського літоб`єднання!))