Такі незвичайні «Цеглинки з перехрестя»
Ларіса Паламарчук. Цеглинки з перехрестя: поезії. – Житомир: ТОВ «Видавничий дім „Бук-Друк“», 2021 – 32 с
Здавалось би, що унікального в цеглі. Але будівничий скаже вам, що якщо цегла добре випалена, аж до мелодійного дзвону, створена із любов’ю та унікальним задумом і мріями, –– то з неї буде міцна і довговічна стіна.
Так і в поезії. При умові, якщо вона має суть, задум, любов та мрію. Саме такі характеристики є у поетичної збірки «Цеглинки з перехрестя» житомирської авторки Ларіси Паламарчук.
Це калейдоскоп поезій про Житомир. Він унікальний тим, що це вірші різних років. Але вони не є якимось одноосібним явищем по своїй суті. Бо створюють моноліт унікального мистецького бачення і жанру.
Відзначу, що мінімалізм присутній як у поліграфічному оформленні видання (Анна Жук) та ілюструванні (Ніна Паламарчук), так і в змістовному наповненні.
Поезії Ларіси Паламарчук змушують читати і перечитувати, міркувати і підкреслювати, виписувати і запам’ятовувати яскраві та неповторні образи:
її печаль
спаленим листям
обвивалась
навколо
зап’ястку
А тут як вам?
у хаті прийдешнього
звітного
розмовного
кришиться
хустинками
денного
запасу
нутрощів
терпіння
на твоєму
розкладі
побачень
Як бачите, це неримована поезія. Якщо пошук рим включає різноманітні варіанти, то пошук образів, епітетів і порівнянь у верлібрах є дуже стриманим та рідкісним, і я би сказала, дефіцитним.
Але авторка проявляє неабияку майстерність, щоб одним словом замість декількох означити подію, об’єкт, явище, дію:
якщо мені кажуть
вересневим криком
червоні яблука
покращать милиці
прибуткового існування
зв’язаний спицями рот
жовтня не дочекається
примусовості твоєї
присутності
Поезії із цієї збірки справедливо претендують на елітарність. Адже адресовані насамперед для підготовленої авдиторії. Та я упевнено раджу цю збірку всім шанувальникам поезії. Адже кожен у ній знайде своє.
Насамкінець процитую поезію, яка дала назву збірці:
краєм
сонце
ходить
осіннє
сонце
примовки
рожеві
сходить з розуму
довго
блукає
жорстким
оминає стовпи
з долонями
цеглинки висмикує
з перехрестя.
Тут відзначу пророчість цієї поезії. Збірка побачила світ і була презентована у 2022 року, за три тижні до війни. Що вам нагадують «стовпи з долонями»? Бо мені –– хрести на могилах наших Захисників і Захисниць, «залізні їжаки» навколо блокпостів, раптово обірвані обстрілами лінії електропередач, білборди з відомим виразом про «корабль», волонтерів, які роздавали на вокзалах канапки і чай вимушеним біженцям. Так долоні кажуть набагато більше, аніж ми думаємо. Їх варто навчитись чути, а їхню мову відчувати і розуміти.
Збірка «Цеглинки з перехрестя» є своєрідним апокрифом. А висмикнуті цеглинки з перехрестя, –– то хіба не ми з вами? Авжеж, ми не повернемось на ті свої перехрестя такими, як були. І напевне не захочемо бути далі цеглинами на перехрестях, а будемо мати прагнення стати цеглинами в стіні муру, який не може бути без нас, такий розхитаний, розхристаний і понівечений. Як і ми без нього, –– загартовані війною цеглини з перехрестя.
Галина МАКСИМІВ
письменниця, експерт з розвитку української культури