Відгомін про «Заплакане небо»
Ольга Литвин. Заплакане небо: поезії. – Київ: ПП «Авіаз», 2023 – 85 с
Рік тому, в листопаді, побачила світ четверта збірка поезій Ольги Литвин «Заплакане небо». Так склалася доля, що пані Ольга живе і ділить своє серце на дві країни –- Естонію, де вона потужно долучилася до Центру української культури в Талліні й представляє свою творчість, та Україну, бо тут –- її дитинство, юність, професійне становлення, найрідніші люди...
Ця поетична збірка була презентована серед широкої авдиторії. Пам’ятною для мене і багатьох шанувальників поезії стала зустріч у селі Лолині Вигодської ТГ наприкінці липня цього року. Відзначу, що в цьому селі проживала Ольга Рошкевич, перше кохання Івана Франка. Я ще сказала під час виступу, що Лолин щедрий на творчих людей і події...
Книга обсягом 85 сторінок, у палітурці, якісний друк, папір та оформлення, видана в ПП «Авіаз» ( м. Київ). Проникливі ілюстрації створив голова Центру української культури в Талліні Анатолій Лютюк. Змістовну передмову написала відома долинська поетеса Оксана Сподар.
Усі поезії –- посвята живим і мертвим Воїнам Світла. І про кого не прочитаєте посвяту –- знайдете їхні біографії та подвиги, прижиттєві і посмертні згадки.
Я тут процитую один вірш, і Ви більше зрозумієте посил, образність і стиль авторки:
Що тобі сниться, юносте, в двадцять літ?
Світло від блискавиці –- «градів» нічних приліт.
Чом же тобі не спиться раненько на зорі?
Очі твої –- зірниці кращі за ліхтарі.
Як же тебе спитати, коли усі німі?
Мати й мале дитятко –- заживо у вогні.
Перепиши сьогодні, Боже, один закон,
крові пролитої роду чуємо вічний зов.
Не говори, юначе, знаю я твою злість,
і за тобою нині сотня таких стоїть…
17.03.2022
Ми не знаємо, яким буде наше завтра. Але те, що ми створили, здійснили, пережили вчора –- однозначно залишиться з нами у тому майбутньому. Якби не було цієї генетичної пам’яті в крові наших Захисників і Захисниць, цих літописів болю, я б уже не писала, а ви не читали цей відгук.
І в продовження сказаного процитую основне з анотації: «Ця книга –- «літопис болю», де в кожному рядочку віршів відчуваєш жахливу трагедію, яку називають коротким страшним словом: війна…
Подвиги наших героїв навіки закарбуються в пам’яті вдячних нащадків і в художньому слові.
Перемога буде за нами, бо дав Бог нам Воїнів Світла…»
Однозначно, рекомендую Вам прочитати поетичну збірку Ольги Литвин «Заплакане небо», а відтак більше дізнатись про її творчість.
Галина МАКСИМІВ
письменниця, експерт з розвитку української культури