Книги-крилятка для дошкільнятка
Віктор Васильчук. Чому бджілки стали смугастими. Казкові оповідки для дітей дошк. та молодш. шк. віку / ред. Л. Гуменна, К. Шаповалова; іл. М. Рибки. — Харків: Юнісофт, 2025. — 32 с.: іл.
Віктор Васильчук. Як домовичок про чемність нагадав. Казкові оповідки для дітей дошк. та молодш. шк. віку / ред. Л. Гуменна, К. Шаповалова; іл. М. Рибки. — Харків: Юнісофт, 2025. — 32 с.: іл
Тримаю в руках дві чудові книжечки, які написав неймовірно талановитий письменник з княжого Іскоростеня Віктор Васильчук, і вже навіть починаю шкодувати, що в дитинстві я вчилась читати на російськомовній абетці, бо української просто не було (це був 1990 рік). Думаю, багато хто так вчився. А потім у школі вже був букварик українською мовою, і перша вчителька Марія Павлівна дуже тішилася, що я вже можу читати…
Але повернімось до книг Віктора Васильчука. Серія «Чи́-тан-ня по скла-да́х» відомого харківського видавництва «Юнісофт», обидві книги вийшли у світ у 2025 році. Обидві книги ілюструвала Маргарита Рибка, дизайн і макетування Наталії Шерстюк, редагування Катерини Шаповалової, головна редакторка серії –– Лілія Гуменна. Одразу відзначу, що поліграфічні рішення для книг –– на найвищому рівні. Кольори яскраві та насичені, папір якісний, кріплення сторінок теж. Обкладинка теж добротна, покрита захисною плівкою поліграфічного лаку. Тобто ваша дитина навчиться читати, а книга буде і далі як новенька, так що можна передати до шкільної чи дитячої бібліотеки. Обсяги книг –– по 32 сторінки і тираж 5 тисяч примірників. За даними 2024 року, в Україні функціонує близько 12 000 шкільних бібліотек та 621 спеціалізована бібліотека для дітей . Тобто мінімальний тираж серії «Читання по складах» мав би бути 20 000. І це я кажу тільки про один примірник на бібліотеку! Утім, ця статистика стосується насамперед не автора чи видавництва, вона апелює до державної політики у сфері фінансування друку і книгорозповсюдження.
Віктор Васильчук –– турботливий батько чудової донечки. Зараз вона вже доросла, але в дитинстві, напевне, теж так вчилася читати. По літерах і складах. Можливо, тому й письменнику прийшов такий чудовий задум: видати татусеві казкові оповідки для всіх діток. Ще додам, що добрий казкар з славного міста Іскоростеня (нині Коростень) відомий як великий людинолюб, так і великий природолюб. Всі його історії теплі, лагідні, щасливо завершуються.
«Чому бджілки стали смугастими?» –– перша з авторських оповідей в однойменному виданні. Розгортаю книгу, а там… ой, як чудово: багато сонця, кульбабок, киця, пацючок, лисичка, сорока, їжачок, і поміж ними людина –– щира та добра дівчинка Оленка.
Сюжет такий. Чудова бджілка Жужу живе на Квітковій галявинці серед Липового гаю. Але, на відміну від своїх родичів, вона дуже неслухняна. Дощик –– вона мед збирати і змокне, ледве жива до вулика добереться, сильний вітер –– крильця пошарпає, аж болять. Але Жужу знову не слухає нікого. В спеку Сонечко припекло –– і Жужу зомліла серед травинок. Заледве прокинулася, коли вже був вечір, а її родичі-бджілки літають довкола і дивуються, відтак відправили непосиду до струмка. Подивилась Жужу, а вона смугаста: одна смуга жовта, друга чорна. Де травинок не було –– там і смуги з’явилися. Ясно, що після цього неслухняна Жужу вже так не бешкетувала. А її дітки та онуки, згодом і всі бджілки стали смугастими. Сонечко і трава змінили їхній генетичний код. Оповідка вчить, що не потрібно бешкетувати, а ще –– любити довкілля. Бо якби не травиця, то бджілка би не вижила. І хто би нас тоді частував смачним медом?
«Про парасольку і дружбу» –– наступна оповідка. Сюжет такий: біла киця Намистинка дружила з рудим пацючком Шоко. Якось вона завітала до друга в гості. Погожий день зіпсувала злива. А парасолька була вдома. Дощ ущух, киця повернулася, а парасольки нема. І киця дуже засумувала. Лісові жителі їй допомагали як могли. Лисичка Руденька принесла квітку примулу, схожу на парасольку. Їжачок Колючий приволік гриб, теж схожий на парасольку. Але це не втішило кицю Намистинку. І раптом на подвір’я залетіла Сорока-білобока. Вона тримала у кігтиках яскраву парасольку. Виявляється, коли була злива, сорока побачила парасольку, і щоб не змокнути, прихопила її. Киця заспокоїлась і сказала, що треба таки допомагати одні одним. Їжачок зауважив, щоб Сорока більше так не робила. Відтоді Сорока прилітала в гості до киці та лісових жителів, коли не було дощу. Така ось дружба. Оповідка вчить, що кожна річ має господаря, і чуже не можна брати, а якщо прихопив, то повернути. Так парасолька здружила сороку з чудовими лісовими жителями.
Ще одна оповідка –– «Рястка-барометр». Шестирічна дівчинка Оленка любила квіти й піклувалась про них. Одного дня на її маленькій клумбі зацвіла рястка. Оленка землю розпушила, квіточку полила. Прийшла наступного дня, а рястка сумна, квіти закриті. Мама сказала Оленці, щоб не поливала квіточки, бо незабаром буде дощ. І справді, у полудень вулиця умивалась водицею з хмар. Так Оленка дізналась, що її квітка вгадує погоду. А, вірніше, відчуває. Ця оповідка вчить діток любити і досліджувати особливості рослин. Адже кожна з них унікальна!
«Як домовичок про чемність нагадав» –– друга книга з серії Віктора Васильчука «Чи́-тан-ня по скла-да́х». Як і в попередній, тут є три казкові оповідки. Перша –– однойменна з назвою книги, розповідає про хлопчика Василька, який жив у великому місті. Доки його батьки були зайняті поважною і відповідальною роботою, Василька відправили в село до бабусі. Бабуся гостинно зустріла онука, почастувала пиріжками, молоком і медом. Утім, він забув подякувати, а ще –– не помив після трапези руки. Бабуся нагадала про це. І ще, якось ненавмисне горнятко з молоком вилилось на його джинси. Василько розізлився і сказав ненароком, що не хоче бачити бабусю. Раптом вона щезла. Він довго шукав, та не знаходив. І якоїсь миті побачив, як з-за печі з’явився маленький дідусь із сивою пишною бородою –– Домовичок. Він нагадав хлопчикові про чемність, слова вдячності та повагу до старших. Закінчується розповідь щасливо –– бабуся знову вдома, а Василько відтоді чемний, вихований та люблячий онук.
Наступна оповідь «Чому кульбабки посивіли» розповідає, як на зеленому Лужку жили красиві жовтогарячі кульбабки. З ними завжди віталася Мати-й-мачуха, та вони були пихаті і не відповідали. І хоч вона хотіла ріднитися з кульбабками, та вони не бажали признавати родичку, й пихато відповідали, що рідня Сонечку. Бджілка і Сонечко втішили засмучену Мати-й-мачуху. І коли Сонечко пустило свої промінці погуляти по зеленому Лужку, то кульбабки не витримали спеки. Їхні жовтогарячі голови перетворились на білі пухнасті ку́льки. А наступного дня Вітрюган розвіяв їх, розселив скрізь. Ця історія нагадує: усе в цьому світі має своє призначення, а кожен вчинок –– результат.
Третя оповідь –– «Як Гоша подружився з хом’ячком» розповідає про хлопчика Вітю, у якого були папуга Гоша, киці Намистинка і Стрілочка, їжачок Колючка та хом’ячок Хомко. Руде звіреня подарувала Віті сестричка. Хомко сердився, коли Вітя годував Гошу гарбузовим насінням, а йому давав тільки соняшникові зернята. Одного разу до Віті прийшли його друзі. Вони влаштували бешкетні танці довкола будиночка, де спав Хомко. Тут Гоша не витримав і, вибравшись зі своєї клітки, почав літати над головами пустунів, сварити їх. Адже в хом’ячка від галасу може трапитись серцевий напад. А щоб він не впадав у сплячку, потрібне тепло. Також Гоша навчив бешкетників, як правильно доглядати за хом’ячком. Не можна йому давати шоколад і цукерки, а зернята. Коли товариші Віктора пішли, Хомко вибрався зі свого притулку й подякував Гоші за турботу, визнавши, що той –– справжній друг! Так, справжні друзі пізнаються у біді чи проблемах, і тому́ з найменшого віку дітки на таких оповідках будують про справжню любов, дружбу, турботу, піклування про рідних і друзів, природу, звірів, рослини.
Обидві книги адресовані для діток дошкільного та молодшого шкільного віку (3-10 років). Це, так би мовити, їхні крилята для успішного навчання і знання рідної мови. Дуже важливо: слова для читання розділені по складах, а крім того, проставлені правильні наголоси згідно чинного правопису. Правильна вимова слів –– це висока культура мовлення на все життя.
Щиро рекомендую цю книгу всім, у кого вдома чи по сусідству є малята, а насамперед, батькам, вчителям початкових класів та бібліотекарям.
Галина МАКСИМІВ,
письменниця,
експерт з розвитку української літератури та культури
17/02/2026