Справжнє життя «Між коханням і війною»
Світлина із сайту: https://www.zhytomyr.city/sogodni-svij-den-narodzhennya-svyatkuye-viktor-vasylchuk/
Відомий український письменник із Житомирщини Віктор Васильчук пише так, що не відірватись від першого рядка і до останнього. В чому ж таємниця його творчої майстерності?
Насамперед у щирості. Він не вміє писати затяжливо, нудно, показово. Пише, так як відчуває серцем. Усіх своїх героїв описує із тієї реальності, до якої був дотичним. Не повчає, а вчить. Учинками героїв найкраще навчити людей бути такими, щоб не коптили небо, не жевріли, а горіли. В особистих стосунках, у дружбі, роботі, громадському житті, порятунку і обороні.
Віктор Васильчук у своєму новому романі «Між коханням і війною» повертає нас у недалеке минуле. Так, нині ми пригнічені, постійно втомлені нестачею грошей і здоров’я, розчаруваннями, стресами, негативними новинами, смертоносними польотами розвідувальних дронів, ракет і шахедів, вибухами, пожежами, смертями ні в чому невинних немовлят і школяриків, немічних людей, матерів, батьків, юнаків і дівчат, котів, собак, коней, корівок, лелек та іншої живності. Нас особливо болить кожен загиблий Захисник і Захисниця, котрих везуть останньою дорогою по наших дорогах і вулицях, портрети котрих споглядаємо потім на сотнях Алей слави. Кожного ранку, за хвилину до дев’ятої, звучить Гімн України, і хвилина мовчання сповнює наші очі сльозами, а серце болем. Бо нема такої людини, якої б не торкнулась ця страшна війна, не забрала рідних, знайомих, друзів, співробітників, сусідів, співгромадян. Зниклі безвісти, в полоні, в госпіталях, на бойових позиціях… Їм потрібна наша підтримка! Щоб їм так не кровоточили поранення і не різали по живому душевні травми. Щоб вони не жили минулим. Бо повернутись туди –– означає повернутись до пекла. Є таке у військовій психології слово «флешбек» –– неконтрольоване повернення, раптове й інтенсивне переживання минулого яскравими, травматичними спогадами, де єдина деталь може привести людину до прірви нервового зриву і хронічної депресії.
Роман Віктора Васильчука «Між коханням і війною» має стати для них своєрідною терапією для душевного зцілення, одужання, перших кроків повернення до життя. Нехай іншого, аніж до війни, але такого, що його буде набагато легше сприйняти.
Ця книга потрібна й нам, щоб не забували, яким було те минуле. Віктор Васильчук розповідає про студентів, які стали свідками розвалу Радянського Союзу. Потім ці студенти брали участь у трьох революціях: на граніті, помаранчевій, гідності. Автор акцентує у своїй книзі на Євромайдані і Революції гідності, щоб нагадати нам, з чого все починалось, які цінності відстоювали мільйони людей, і як потім ці студенти пішли з Майдану на фронт, у добровольчі батальйони, в пекельну зону АТО. Саме вони надихнули і повели за собою та навчали, як вести бої і тримати оборону молодь і тих, хто ніколи не тримав зброї, але 24 лютого 2022 року стали до захисту й оборони рідної країни.
Ця книга потрібна в школах, вишах, бібліотеках, письменникам, волонтерам, внутрішньо переміщеним особам, біженцям за кордоном. Всім вона потрібна, бо зачіпає за живе. Навіть «ждунам» і «ватникам» ця книга прояснила б розум. Може, не всім, але більшості. Чому ми так часто програємо на інформаційному фронті? Бо не подаємо таких «інтелектуальних» снарядів туди, де вони можуть струснути свідомість тих, кого десятиліттями «годували» красивими картинками московського життя, і не показували справжньої сутності північного сусіда, войовничої, безжальної, руйнівної.
У романі «Між коханням і війною» є приклад таких «ждунів». Це мама Дарини, теща Максима Зінаїда Іванівна. В результаті, жінка гине від куль «визволителів», які напали на блокпост, де їй знайшли прихисток і намагались вивезти наші воїни.
У книзі всього один негативний герой –– Роман Потапов, але і той наприкінці свого життя зрозумів, що не тим панам служив, і, не маючи своєї волі й думки, гине як утікач з полону, безславно і прогнозовано.
«Кохання сильніше за війну» –– наголошує у своїй передмові знаний письменник, заслужений журналіст України Василь Головецький. Відтак зазначає: «Упродовж 2022–2025 років автор роману видав вісім книг, котрі отримали схвальні відгуки відомих авторитетних критиків та читачів». То давайте підтримати видання і читати його дев’яту книгу! Віктор Васильчук своїм прикладом пробудить не одне творче перо, щоб не мовчали музи там, де гармати б’ють. До творчої зброї, братове і сестри!
Роман «Між коханням і війною» змістовний, до нього увійшли 17 розділів. Ми бачимо тут чітко виражений і впізнаваний авторський стиль оповіді, метафор та епітетів. І, як бачимо з назви, є тут не лише про війну, але й одвічне почуття –– кохання. Я би означила цей мотив книги як «сталеву ніжність». На початках такими близькими є спогади головного героя Максима про перше кохання, непорозуміння, розлуку, вчинки наперекір. Про відносини між батьками і дітьми, непрості стосунки між родичами. Про чоловіка, який розривається між дівчиною з минулого і дружиною, й аж наприкінці приймає рішення, з ким остаточно бути. Про доньку, яка росла без батька, бо він не знав про її існування. Є тут і міцна студентська дружба, і смішні моменти, і смерті та вбивства. Є тут і поцілунки та трохи, в межах пристойного, чуттєвих інтимних сцен. Все, як в житті.
Бо книга – це і є життя. А в романі «Між коханням і війною» воно відчувається справжнім, живим, невмирущим!
Галина МАКСИМІВ, письменниця,
експерт з розвитку української літератури та культури,
консультант з військової психології
08.09. 2025