Листівка з Манітоби
О.Б.
Зберігаючи тепло Ваших долонь,
вона прилинула з білих просторів.
І я радію,
Я білий вірш пишу,
Щоб сказати всьому світові,
Що в Протоці Великого Духа-Маніту
Серед 110 тисяч озер,
Чиєсь серце згадало про мене
Рядками уривчастими,
Двома чорнилами писаними.
Бо якщо починати з чистого аркуша,
То – від першої букви
І до останньої крапки,
І не залишаючи білих полів.
Бо нема ні в кого більше
такої листівки як оця,
Писана Вами,
«Хтось неймовірно дорогий мені»….
О, том за томом читаю,
І дивуюся, як мало потрібно,
Щоб справді бути щасливим.
Коли в іншому куточку планети,
Так космічно далеко від Карпат,
Світить Ваше вікно,
У ніч темну і вітряну, ближче до півночі
Як мені затишно!
20.02.2023