Творчість Тетяни Чорновіл
з рубрики / циклу «біографії»
В миттєвих відблисках душі,
Про себе згадку залишають
І серцем писані вірші..."
Тетяна Чорновіл
Чорновіл Тетяна Петрівна народилася 1 червня 1952 року в селі Стеблів Черкаської області. Так-так, саме в тому самому Стеблеві, що був бАтьківщиною видатного українського письменника Івана Нечуй-Левицького. Більше того, за сімейними переказами, саме пра-прабабця Тетяни, Мотря, була його нянькою. Та знала безліч пісень і казок, водила малого з собою по весіллях і хрестинах, і, безумовно, справила великий вплив на формування світогляду майбутнього письменника. Тобто корені таланту Тетяни Чорновіл дуже глибокі. ЇЇ бабуся знала напам’ять півкобзаря. А картина Шевченка у рушнику колись була звичайним явищем у їхній сільській хаті. Досі пам’ятає поетеса, як співали з бабусею Тарасову «Тополю»… А ще в пам’яті – походи з татом, Шкляренком Петром Йосиповичем в бібліотеку, довгі зимові вечори за читанням, зігріті теплом простенької грубки і родинної любові. «Мій тато читав старослов`янською. Правда, мене, чомусь, не здогадався навчити! :)))))» - з гумором і сумом згадує ті часи Тетяна. У неї все так: з гумором і з сумом… Роки її дитинства були важкі. Статки родини невеликі, як і в більшості селянських сімей. Батьки тяжко працювали. Навіть до першого класу маленьку Тетянку вперше повели не вони, а старший брат Борис, який, побачивши однокласників, побіг до них, залишивши розгублену сестричку саму серед натовпу школярів. Але все минулося, і зараз Тетяна Петрівна з теплотою згадує свого вже покійного брата, Бориса Шкляренка, теж талановитого поета з непростою долею…
Вчилася Тетяна на відмінно. Після 8 класу поїхала в Луганськ у технікум. Ось що вона згадує:
«Технікум, звісно, російськомовний, оточення також. На уроці укр. літератури задали якийсь вірш Шевченка (не пам`ятаю точно, який саме). Мене викликали до дошки розповідати. Я почала - і раптом така смертельна тиша!!!! Вірш довгий, кожен розповідав по декілька рядочків, а я говорю, мене не спиняють. Злякалася в смерть, думала, що зі мною не так!!! Доказала! Всі сидять задубілі, а вчителька питає: - Звідки ти родом?!!!!!!!!!!!!!!
Виявляється, усіх страшенно вразив вірш Шевченка розказаний говіркою Шевченка. Я до тих пір і не знала, що в нас якась особлива вимова.»
Тоді дівчина й не думала, що колись сама писатиме вірші. Її більше цікавила математика. Тож обрала для себе таку рідкісну, як на той час професію програміста, отримала вищу освіту. Старі ЕОМ – це далеко не те саме, що сучасні ПК. І ця спеціальність передбачала неабиякий розум, ґрунтовну математичну підготовку, швидке й точне логічне мислення, а ще – здатність до постійного розвитку, до невпинного руху в ногу з часом. Вони не гналися за прогресом, вони самі його тоді створювали. Віддала улюбленій роботі 30 років. А зараз деякі враження тих часів знайшли відображення у збірці «математично-технічне». А в іншій збірці, «Спомини», наряду з віршами про найрідніших людей, із спогадами дитинства про саме сокровенне, притулився і вірш «Вбивство ЕОМ», де дуже трепетно передано почуття до відслужившої свій вік, морально застарілої, але ще справної, робочої розумної машини, яку відправили на металолом… Ця поезія зворушує до сліз, в ній розкривається душа самої Тетяни, її любов і до професії, і до всього – живого й неживого, але такого рідного…
Переїхала в Черкаси. Вийшла заміж, народила, виростила, виховала й вивчила чотирьох прекрасних і талановитих дітей: Романа, Оксану, Тараса, Мар`яну. Навіть імена дітей, - прості, гарні, старовинні, українські, - видають любов поетеси до рідного краю. Мабуть саме з неї, з цієї всеохоплюючої любові, і виростає оте дивне вміння – передати словом красу природи, глибинні почуття людські, все оте невимовне, що йому затісно стає навіть в найширшій душі, і що проситься на волю, у вірші…
Життя Тетяни Петрівни було нелегке, Вийшовши на пенсію, вона ще працювала і в Зеленбуді, прикрашаючи квітами рідні Черкаси, і приватним підприємцем…Ніколи не сиділа склавши руки, завжди знаходила собі заняття. І все – з любов’ю.
Дуже дивно, але писати Тетяна почала досить пізно, за її словами – років у сорок. Але в неї практично не було якогось там періоду становлення, віршування методом проб і помилок. Практично з самих перших віршів – це вже була ПОЕЗІЯ, а не просте римування тексту. Причому техніка написання прийшла практично відразу. Звідки це у математика? Загадка. І відповідь у відчутті слова, у внутрішньому поетичному слухові, що дозволяє відрізнити сильний вірш від слабкого, орієнтуючись насамперед на власне сприйняття. Так музикант чує фальшиву ноту і не дозволяє собі зіграти її. Тетяна поважає свого читача, тому ніколи не випускає в світ недовершені твори. ЇЇ тверда позиція з цього питання гарно змальована в вірші " Поїдять".... Як колись вона відчувала красу формул і бачила цілий світ за нуликом і одиничкою, так пізніше зуміла вибудовувати слова немов в алгоритмізовані програми, що запускають в читачеві певні емоційно-чуттєві картинки… В неї багато нестандартних віршів, з зовсім несподіваними закінченнями. ("Дзвоники", "Привіт, моє щастя!") Вона навіть в поезії – експериментатор і тонкий психолог. Вміє викликати певні заплановані почуття, і ми, як діти, з захопленням вживаємося в створений нею світ.
Сам перелік збірок Тетяни Чорновіл займе пів-сторінки. Я не буду його тут приводити. Зайдіть, прочитайте – ви будете вражені різносторонністю цієї жінки. Вона неперевершено змальовує картини природи, - причому, їй вдаються і образки-пейзажі, і персоніфікація, олюднення її. Вірші для дітей, пісні, колискові, гуморески, почуттєва лірика, громадянська і соціальна поезія… А які сильні психологічні твори вона пише! І не тільки поезію. Як прозаїк Тетяна Чорновіл теж дуже талановита. Почитайте хоча б "Історії сміттєвого бачка". Скільки невимовного людського болю в тих розповідях! А як вона пише для дітей! На жаль так і не видана збірка «Шкільних оповідань». А ця книжечка ставить її в моєму сприйнятті в один ряд з Всеволодом Нестайком. Мій син в захопленні від неї, і я, до речі, теж. Бо ж творчість Чорновіл насправді багаторівнева. Вона уміє дуже простими, ясними словами сказати так багато, що просто диву даєшся. Причому кожен скаже, що він зрозумів… Але дитина зрозуміє сюжет, цікавий і захоплюючий, хтось зрозуміє почуття персонажів, хтось ототожнить їх з своїми почуттями, а хтось зрозуміє почуття самої авторки, Чому вона написала Це і Чому САМЕ ТАК, ЩО вона насправді хотіла цим сказати… І неважливо, про що вона пише: про політику, про кохання, про тарганів у голові чи про свого улюбленого кота Трохима, - скрізь суміш краси, філософії і простої життєвої мудрості.
І це стосується практично кожного твору. Лише на нашому Порталі їх опубліковано вже майже 800. Але ж тут далеко не весь доробок Майстрині!
Вірші Тетяни легко впізнати. Вони мають свій неповторний стиль і колорит. Хоч пише вона в абсолютно різних жанрах. Це справжній ас в поезії. Сонети, терцини, терцети, рондо, рубаї, хайки, монофони, мініатюри, квінтети, рецепти, привітання, білі вірші, гуморески…. – та будь-ласка! Все, що завгодно. І все – легко, швидко, бездоганно з технічного боку, з глибоким змістом і обов’язково – красиво.
Мудра, добра, чуйна й людяна жінка, Тетяна без перебільшення стала душею цього Порталу. Саме вона задала цей доброзичливий тон спілкування, який існує сьогодні ТУТ, саме вона ввела це неписане правило – не образити, не ранити словом жодного автора, якого стараються дотримуватися всі постійні «жителі» Порталу. До її думки прислухаються, її коментарів чекають, її твори – читають. Вона на сьогоднішній день має найбільше публікацій і майже найбільшу кількість переглядів і коментарів. Деякі її вірші, такі як «День народження борщу» та «Ода дракону!...» просто тікають з Порталу і починають жити своїм життям… А зараз, коли Портал приєднався до відомих соціальних мереж, її вірші просто розлітаються по їхніх сторінках. Людям подобається. А це – головна винагорода для поета.
А скільки здорового, отого по-українськи народного почуття гумору має ця жінка! Є в неї і добрий життєвий сміх, і гірка іронія, і гостра сатира…
Їй небайдужа як доля України, так і доля кожної маленької людини, що й складає отой народ, такий могутній і незбагненний, але й такий ефемерний… Її ліричні герої – прості люди, що не тільки кохають і співають, але й тяжко працюють, помирають, голодують, ризикують життям заради когось, народжують дітей, створюють і руйнують сім’ї, спиваються, матюкаються, лають владу, крадуть металолом і люблять дзвіночки, цілуються на лавочці, збирають пляшки, пишуть вірші, садять дерева, плекають квіти, варять борщі, читають книги… Це – ми з вами… Колись, через кілька сотень років можна буде, лише прочитавши твори Тетяни Чорновіл, отримати досить повне уявлення про наше сьогодення: які ми були, як жили, які проблеми мали… Так, як ми склали враження про 19 століття в основному з творів Шевченка і Льва Толстого, так і творчість Чорновіл є своєрідною енциклопедією нашого часу.
Про її творчість можна говорити безкінечно. Та краще – просто зайти на її сторіночку в ЛітПорталі, і – почитати. Вдумливо, не поспішаючи. Де просто милуючись, де дивуючись, де плачучи, де сміючись… Бо кожен її твір – то перлина, емоційний згусток, що будить наші душі.. . Я могла б ще багато говорити про цю неймовірну людину, адже навіть про кожен окремий її вірш можна написати цілий трактат - стільки там глибини... Але все то - мої сухі слова. Лиш доторкніться краєчком душі до чарівного світу творчості Тетяни Чорновіл - і він захопить, затягне Вас у свій шалений і прекрасний вир. Просто зайдіть і переконайтесь в цьому самі.
P. S. Чорновіл Тетяна Петрівна відійшла у вічність 9 травня 2024 року. Але її творча спадщина залишилася на цій землі, аби зробити цей світ трішки кращим та добрішим...
Лубни, 31.05.2012
.gif "{#}")
