І знову про Марафон

Не з фільмів та не з книг знайомий мені, пекельної праці,  піт марафонського бігу. Ні-ні, я не долаю 42 км. – лише вболіваю…Навчилась потроху розуміти такий спосіб життя, -  із задаванням собі непосильних параметрів до перемоги, витримки у ймовірних поразках, спокою у постійному чеканні, безперервній внутрішній самодисципліні, яка втішає результатами, виявляється не лише у спорті. Прийняти такий спосіб життя і навчитись так жити, максимально без збоїв – непросто. Щоденна внутрішня самодисципліна тренування характерів. Двох характерів. Аби  щаблями розвитку та все глибшого єднання просуватись вгору – тільки не на місці… Тільки не на місці тупцювати…

Скоро, зовсім скоро в Україні відбудеться презентація фільму «Марафон». Всім, хто щоденно бодай на мить підіймається над чимось вище, над звичними стандартами норми, додаючи бодай дещицю наполегливості, зайвим переглянути не буде. І час намарно втраченим також, сподіваюся, не буде.

Сьогодні вночі, переглядаючи цей особливий фільм, ми ловили, кожен себе, на думці: яка до життєвих цілей завжди важка дорога!!! Навіть маленьких, особливо маленьких - а вже за ними - більш серйозні. В усьому: у викоріненні поганих звичок, у добрих помислах, у непохитності, стриманості не сказати злого на ближнього й не дуже, слова…Та в усьому – щоби не просто пливти за течією. А знати чіткий напрямок.

Прекрасна та харизматична Катерина Васильєва зіграла непросту жіночу долю: без жодного жалю, скиглиння «як важко», з болем підіймалась після важких втрат, і на старості не розтратила сили волі – захотілось їй здолати марафон. Символічний "марафон". До того ж, на її життєвому шляху зявляється людина (чи це вона йому зявляється) з цілком протилежним характером – невдаха в усьому, який своїм невмінням вистоювати постійні дрібні випробування гідно, втрачає багато…Спортсменом так і не став, робота безрезультатна, сімю не зберіг... Зберіг доброту серця.

Як ці два неподібні між собою характери взаємопереплели свої нитки долі – справді варто поспостерігати.

 Неочікувані сльози і довга задума, мабуть з’явились не тільки через мою надмірну емоційність:)/

Гарного та корисного перегляду!

p.s. Стільки питань постає після перегляду: чому доброта людська часто застигає в трясовинні побутової безвиході? Чому в житті сила без доброти все-одно часто перемагає? Чому "не в грошах щастя" розуміють  майже всі, а все-одно втрачають щастя через гроші...? Чому люди часто оманливо виношують нереальні цілі, на кшталт, виграти мільйон, купити діамант, віллу в Іспанії - а потім розчаровуються, що Бог несправедливий. І ще безліч інших...

Витримаю…

Дух незламний…Тіло ж - підкоряється...

Тільки б ціль попереду була!!!

Віриш в мене?

Дух мій сильний! Сили підіймаються...

Тільки б Ти зі мною поруч, завжди йшла!