10.10.2012 00:10
для всіх
339
    
  7 | 7  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

МАРАФОНЦЮ

На вдиху – старт! Коктейль адреналіну
Праотчий ризик в венах закипів
На вдиху – старт …Біжи! Біжи! Без спину
Спітнілих, впертих сотні-сотні днів –
Вони позаду, попереду – дорога,
Не так вже й мало – 42 км…
Я навіть пішки їх пройти не взмозі,
А Ти біжиш! Біжиш! Спинись???
Куди там? Дух – непереможний
Резерви сил скажено мчать вперед
Я зацілую ті невтомні ноги,
Залиш на пам`ять цінний раритет:) -
Твої кросівки…Як їм, бідним біглось?
Це ж треба стерти наш надійний бренд?!
А ноги? Що їм – бігли собі, бігли
Немов зі сталі мчить Твій силует…

 Про що мислиться спортсмену, який без зупину біжить  марафонських 42 км… Про що – на 5-му, 10-му, 15-му..30-му… 40-му  кілометрі безперервного бігу? Безперервного! Ні хвилини перепочинку – розслабитись не мають права ні ноги, ні розум, ні одна хаотична думка. Так-так  впорядкованість перш за все в думках! Схибити, підвести не може навіть найневинніша емоція «зїсти б  кавалок сала»

На слабкість немає часу… Дух тренований – тіло ж звикло! Щоденні виснажливі тренування, спітнілі рідні футболки, стерті підошви до дірок незмінних надійних кросівок, колекціонування стартових номерів кожного забігу, епізодичний перегляд медалей, які допомагають пам”яті рахувати кількість життєвих змагань,  марафонів – такі непомітні для пересічної людини дрібні сентименти,  у спортсмена  - святі і дорогі серцю моменти…

 Про що Тобі мислиться, марафонцю, на енному кілометрі дистанції? Здавалося б – є кілька годин часу, коли ноги мчать до фінішу, голові помріяти, позгадувати, попланувати… Усе впереміш. Ти стільки раз переміг себе! Здолав, для мене нездоланне…Долаєш, мільйонам людей непідвладні дистанції...

Ти вкотре,  перемігши себе, без вагань, без жодних нарікань, без  перепочину, без натяку на втому, мчиш долати життєві щоденні марафони…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.10.2012 22:58  Лідія Яр => © 

Надибала про вашого марафонця...так написали і цікаво, і з любов,ю...успіхів йому, а обом вам щастя...

 10.10.2012 17:11  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно написано! З душею! Особливо вірш у епіграфі сподобався! Вітання Вашому марафонцю! І нових досягнень!

 10.10.2012 16:04  Деркач Олександр => © 

Класно, цікавий Ваш погляд, я в захопленні від таких людей! ...приходилось бігати різні дистанції, в армії максимум 36 км. але з зупинками, зато у кирзових чоботях і з рацією за плечима 14-16кг)))))

 10.10.2012 15:21  Марієчка Коваль 

відчувається ваш захват. повага розуміння. це в радість і певне надихне ще не на один марафон вашого чоловіка. класно, отам в епіграфі зворушливо.)

 10.10.2012 11:41  Володимир Пірнач => © 

Мої вітання!
:)

 10.10.2012 01:00  Тетяна Белімова => © 

Який феєрверк почуттів! І який щасливий і водночас достойний той чоловік, що заслужив і таку поезію, і таку прозу, й викликав бажання цілувати його ноги...
Ваш твір (прозова його частина) звучить як велика ремінісценція давньогрецького епосу. Ця Ваша проза така ж піднесена, її теж можна проспівати речитативом. А головне, її тема - марафон, який походить із Античності.

 10.10.2012 00:26  Каранда Галина => © 

аж ух!)))) це вже другий Ваш марафон на моїй пам"яті)