Вибір вождя
(замальовка щодо пакту Молотова-Ріббентропа)
Наприкінці серпня 1939 року Йосип Віссаріонович Сталін сидів у себе в кабінеті в зручному великому шкіряному кріслі і палив улюблену люльку. Клубні диму повільно танули перед його очима, а сам погляд губився в просторі та часі. Вождь думав. Це був саме той момент, коли навіть улюблений чай з лимоном, не відволікав його уваги. Схолола склянка самотньо стояла на краю міцного дубового столу. Вождь думав, мружився і не видавався таким самовпевненим, як завжди. Настінний годинник відстукував в такт серця, кров пульсувала в скронях.
Сталін обирав. Обирав між пропозицією англійських та французьких дипломатів за погодженням з урядами їх країн про колективну участь в протидії німецькій агресії та між підписанням пакту миру з самою Німеччиною, яка гарантувала участь в новому розподілі світу. В цей момент йому було точно відомо, що Гітлер готовий розпочати окупацію Польщі вже за кілька днів і він навіть отримав пропозицію невеликий шматок приєднати до СРСР. Знав він і про те, що антигітлерівська коаліція на чолі з Британією, відразу оголосить війну, справжню війну в яку відразу втягнеться багато країн. Цей ультиматум звучав неодноразово офіційно.
Йосип Віссаріонович закашлявся. Знову почав розмішувати цукор, який уже давно розчинився без сліду. Підсипав ще ложечку. Поглядом пробігся по чистенькому плафоні настільної лампи.
Очільника Німеччини сковував страх розпочинати війну відразу на кілька фронтів. Цей урок першої світової Адольф Гітлер засвоїв добре і намагався заручитися підтримкою лідера могутнього СРСР, щоб знову не потрапити в пастку. Тому Сталін був певний: якщо пакту не буде – не буде війни. Або принаймні вона перенесеться на невизначений термін.
Можливо якби він знав, в якому жалюгідному стані знаходиться його армія, особливо після останніх зачисток офіцерського складу, яку особисто вважав вчасною, напевно тоді він не вагався. Але оточивши себе людьми, які звикли говорити йому речі, як вождь хотів почути, Сталін позбавив себе можливості оперувати об’єктивною інформацією. Натомність, йому все більше і більше починала подобатись ідея майбутньої бійки. Зрештою вона чудово впліталась в ленінську концепцію світової революції та поширенню ідей марксизму-ленінізму на захід Європи.
За вікном буяв серпень. На вулиці стояла неймовірна спека, але кремлівські кабінети були прохолодні. Можна було навіть прихопити необачно застуду. Йосип Віссаріонович поправив кітель.
Вступ до антигітлерівської коаліції створював довкола Німеччини потужне кільце. Погляд вождя зупинився на карті світу, що висіла на стіні. Він пройшовся з півночі від Фінляндії вздовж Прибалтики аж до Західної України та Карпат. Чи зможе СРСР колись розпалити вогонь пролетарських революцій? Це безумовно зруйнує імідж миролюбної країни в очах світової спільноти. Але якщо розглянути цю витівку Гітлера, як привід, то з`являється можливість хоча б отримати доступ до північних морів та окреслити більш чітку прикордонну лінію на сході.
Сталін усвідомлював, що майбутній пакт викличе ескалацію військового конфлікту по всій Європі. Він відчував, що коли щурі будуть нищити один одного, послаблюючись, це дасть змогу втрутитись й собі в майбутньому під виглядом наведення ладу. Він захопився і вже не рахував жертв. Для нього це було природно.
Питання миру чи війни повністю знаходилось в його руках. Навіть для лідера такого масштабу це було нове відчуття. Лаври Олександра Македонського йому більше личили ніж тому маленькому істеричному карлику.
Годинник відбив дванадцяту. Телефон стиха дзенькнув. Йосип Віссаріонович підняв слухавку і почув стурбований голос Молотова.
На наступний день літак міністра іноземних справ Німеччини Йоахима фон Ріббентропа приземлився в аеропорту. Його зустрічали, як поважного гостя. Вождь зробив свій вибір: він обрав війну.
