Тяньаньмень (2009, Thomas Weidenbach)
Подіями на площі Тяньаньмень в 1989 році особливо ніколи не цікавився. І напевно не лише я один. Випадково дізнався, що 4 червня річниця розгону мирної демонстрації в китайській столиці і нарив в інтернеті документальну стрічку "Тяньаньмень" ("Tiananmen" Thomas Weidenbach). Дуже жалкую, що не бачив її раніше, настільки схожими були події найближчої осені-зими в Україні. Така ж площа, стела героям, багатоденні мирні демонстрації, рок-концерти, всезагальна підтримка жителів Пекіна і всієї країни. Були й блокування військових, коктейлі Молотова, підпалені БТРи, білі пов`язки на руках вбивць у формі. Навіть аналог круглого стола в прямому ефірі китайського ТБ та пропаганда такого ж покрову.
Розпочала протест молодь, що прагнула свободи і демократії, а не затурканості китайського совка, відразу після смерті надпопулярного тогочасного генсека. На фоні загострення економічних проблем і симетричних успіхів Заходу, країни соцтабору почали очолювати реформатори, з якими народ пов`язував свої надії на світле майбутнє. В СРСР таким прогресивним поводирем став Михайло Горбачов. Так склалося, що ситуація загострилась саме на фоні візиту Михайла Горбачова, який ніяк не зреагував на мільйонний майдан на вулицях Пекіна. Як дипломат, можливо він зробив правильно, але, як людина і лідер тогочасного тренду оновлення, абсолютно незрозуміло. До сьогодні, по-моєму, він так і не дав належної оцінки тим подіям.
Стрічка містить багато свідчень безпосередніх учасників, очевидців, родичів загиблих. Унікальні кадри з 1989 року показують наскільки все було схоже з київським Майданом і чому завершилось саме так, як завершилось. Мітингувальники оголосили себе поза політикою, ні на що не претендували, вимагали справедливості та свободи. Компартії Китаю довелося обирати між приниженням перед натовпом, який навіть не мав власного лідера, або зміцненням власної влади. Влади, яка не мала альтернативи в умовах устрою, де не існувало опозиції. Саме в одну з таких пасток хотіли загнати й українських протестувальників, коли маніпулятивно намагалися відокремити політиків від Майдану, а потім розчавити показуючи їх по ТБ вандалами та вбивцями правоохоронців.
Фільм "Тяньаньмень" (2009) пізнавальний, бо економічне диво Китаю продовжує надихати колишню номенклатуру на теренах совка до повернення старої політичної моделі. Але пересічні виборці мають знати всю правду про вартість свого життя та об’єм прав і свобод в ній.
