19.06.2014 10:45
for all
305 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Бойчук Роман

Скельця безтурботності?!

Скельця безтурботності?!

Окуляри?! Хм… А може й справді, взяти оті свої, які що не є найрожевіші окуляри і… – хай увесь світ зачекає? Хоча, якщо добре подумати, то світ залишиться не змінним. А я, прагнучи сховати від світу за рожевими скельцями окуляр свій погляд, цим самим змушуючи себе думати про нього інакше, насправді ж по суті нічого змінити не зможу. На жаль… А добре було б отак взяти і все змінити навколо себе на так, як хочеться. 

Цей крилатий вислів «рожеві окуляри» вже давно вкоренився у суспільстві. Людина часто його вживає, намагаючись дивитися на речі, які її турбують, крізь оці «скельця безтурботності», хоча й прекрасно розуміє, що це всього лиш самонавіювання. Але ж.., вірити у щось треба, щоб не з‘їхати з глузду

Усвідомлюючи абсолютну безглуздість, я все ж одіну оті рожеві окуляри… 

Не раз намагався носити їх так, щоби ніхто не помічав. Я їм навіть назву дав: мої «Віртуальні рожеві окуляри». Але тоді мене стали називати «пофігістом». Ха-ха! Мені звісно ж це було не дуже приємно. І тоді я знайшов цьому пояснення, водночас виправдовуючись тим, що це ніякий не пофігізм, а звичайнісіньке абстрагування від негативу. Я й справді так вважав і продовжую вважати. Ну от уявити тільки: якби я дійсно пропускав крізь свою свідомість усі негаразди, котрі певна річ (бо я ж себе знаю) накопичувалися б камінь за каменем на серці, то я б точно пішов на дно свого божевілля. А тут, ось вони – мої справжні, які що не є найрожевіші окуляри. Тепер є на що сперти всю оту візуалізацію пофігізму. Тепер, віртуально відгородившись від поганого, мені, як зазвичай я це роблю, все ж вдасться налаштуватись на вирішення тих чи інших проблем. Бачачи у всьому позтив, депресія і близько не підійде до дверей моєї свідомості, хоч вони і скляні, хоч вони і прозорі, бо вони які що не є найрожевіші. І... – хай весь світ зачекає…

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.07.2014 21:30  © ... => Лілія Ніколаєнко 

Саме так, Лілічко! Ну ти ж мене розумієш!..))) Дякую! Радий тобі! ;) 

 01.07.2014 21:08  Лілія Ніколаєнко => © 

А я, почавши читати, чомусь пригадала рекламу - "Данісімо - і нехай весь світ зачекає!" =)))))
Переключатись на позитив - дуже важливо, і найголовніше - до цього можна себе привчити, будучи при цьому тверезим реалістом... Адже коли людина весь час перебуває у стресі чи пригніченні, то страждає насамперед здоров"я! Але для творчих людей є ще один хороший засіб позбавитись негативу - вилити його на папір. І хай про тебе скажуть, що ти песиміст, зате виписався - і набагато легше...))) 

 20.06.2014 13:47  © ... => Тетяна Белімова 

слушно-слцшно! Дякую, Таню!) 

 20.06.2014 09:24  Тетяна Белімова => © 

Фройд називав це "підсвідомим" (воно), до якого опускаються негативні емоції і переживання, аби потім зринути у творчості (у митців). Франко називав це "нижньою свідомістю". Зрозуміло, що людина не може бути перманентним невротиком, бо попаде у те місце, з якого здоровими точно не вертають!
Гарні роздуми! Є від чого відштовхуватися читачам!  

 19.06.2014 11:00  © ... => Світлана Рачинська 

Спасибі, Світланко! Все вірно - і про відтінки... Мені, наприклад, дуже ці окуляри допомагають!) То ж навзаєм - носіть, незнімаючи!) 

 19.06.2014 10:57  Світлана Рачинська => © 

Романе, я теж такі ношу!!!)) І саме тому, щоб абстрагуватись від негативу! Адже заплуталась що і як? Негатив в житті чи життя в негативі?

А ще в рожевих окулярах тепліють відтінки, а мрії, так взагалі - на відстані протягнутої руки)

чудово!!! Носіть незнімаючи!!!