Бойчук Роман Афродіта
Шепчи, п"яни мій глузд, чарівна Афродіто,
Скупай у шовко-хвилях локонів своїх
Мойого тіла хміль палкий, в жагу зодітий...
Переступи межу дозволень, мов поріг.
Твій шепіт - моря шум, а ніжність - його піна -
Пестливо так мене торкають... Я - пісок...
Мов хвилі - рухи тіл... Ми - чайки... Ми - пір"їни...
Зашепочи мене, богине, ще разок...
16.02.2014 01:51 Марина Моренго => © |
 Хоча цікавлючись психологією, зажди дивувавалась - чи то ж так авторам цього не вистачає у житті??? бо ж так часто пишемо-пишуть про наболіле))) не сприймайте ці слова особисто! |
16.02.2014 01:50 Марина Моренго => © |
От інтимна лірика-еротична поезія у Вас чудові. Тут Ви у своїй стихії))) |
13.02.2014 10:01 Тетяна Белімова => © |
 Гарно! Ніжно!)) |
12.02.2014 19:42 Лілія Ніколаєнко |
 Я закохалась в цей вірш...)) |
12.02.2014 19:21 Ганна Коназюк |
 Дуже красиво!!! |
12.02.2014 12:19 Олена Вишневська |
 Такий п`янкий шепіт! |