ГАРЯЧИЙ ХЛІБ ДУМОК І СЛІВ ЖНИВА
Життєві сили тримаються на волоску. Передчуваючи, що хтось невидимий в будь-який момент може «скласти машину часу», поет знову й знову привідкриває завісу снів, і метелик душі бринить незвіданим Світлом Духу.
Там, де слів нема, а лиш блаженне почуття між думками, колись буде його відпочинок, остання грань. А поки, вернувшись вів спалахів снів-передбачень у свій земний світ, Тарас живе звичним життям: ненавидить московські окови, любить близьких людей, доньок, кохає дружину, пише вірші.
Побачене в спалахах снів проситься в рядки, і він на слух, як професійний музикант, підбирає музику слів, творить вірш, як картину. Тому й застерігає від створення «сліпих картин», коли Думки і Слово… плащаницею укриті.
Тарас порівнює думки з запахом Святого Хліба, а Слово – зі збіжжям Багатих Жнив. Він з завзяттям втомленого птаха збирає дивину слів по кутах свідомості.