Іван Марчук – брахман українського і світового живопису
Хто приходить сюди, у місця де відбуваються виставки картин Івана Марчука? Приходять бажаючі причаститися справжнім малярством. Смисли закладені у його роботи можна відкривати постійно, вони бездонні…
Він належить до елітної касти людей, які одного разу насмілилися відправитися в далекі мандри, ім’я яким – Життя. Перший крок дуже важливий для майбутнього успіху. Ми ніколи не знаємо, якою буде наша дорога і які труднощі очікують на ній. Одначе розуміння власної сили дає відчуття опори, відчуття твердого грунту під ногами. У словах: «Я зможу!», закладений той зміст, що допомагає подолати всі перешкоди і дозволяє відчути смак перемоги… Іван Марчук колись рішуче прорік: «Я єсмь...».
В житті часто зустрічаються люди, котрі не мають власної позиції. Вони покладаються на розум решти, живуть «позиченим» розумом, визнають себе такими, яких ведуть, ця категорія дуже залежна від чужих думок. Чи може такий індивід назвати себе вільним? Навряд. Стати любомудром для себе, ось одне з вищих завдань.
Бути вояком також важливо, не за фахом. Вояк – це особистість, яка навчилася жити день за днем у копіткій праці. А праця на добро, радість, творча праця – це та сила, що в більшості з нас залишається приспаною. Якщо ж прокинеться, то дає такий енергетичний поштовх! Самоаналіз, ще одна необхідна складова. Нелегко це робити, та потрібно, бо як обійтися без дослідження потаємних лабіринтів власної душі? Опісля приходить пізнання і відкриття власної сутності і стан споглядання.
Розуміння цілості… Ще К. Г. Юнг стверджував про «самість», як життєву мету індивіда. Шлях Майстра, на нього стає особистість за допомоги власної життєвої програми служіння Добру. Монолог з душею, таку музику почує не кожен… Одного разу почувши сповідь, серце закарбує її в своїй пам’яті. У серця є пам`ять…
Зрозуміло, що Іван Марчук особа самодостатня. Чи відвідують його сумніви? Звичайно, це невід’ємний чинник інтелекту. Здійснюючи певні дії, віддаючи перевагу чому – небудь, людині бажано діяти так, щоб відчувати – рівновагу, впевненість і втіху. Сумніви, як двигун нашого мислення, вони ж сприяють розвитку інтелекту, появи альтернативи під час міркувань, породжують порівняльний аналіз. Частенько постаємо перед вибором: або поєднати власну думку з своїм внутрішнім світом, або залишитися при думці, нав’язаній нам зовнішнім світом. Буває і схильність до хибної уяви, якщо сприймаєш її за правильну.
Твори цього митця наповнені змістом філософської концепції сучасного світу, з його катаклізмами, потрясіннями. Він завжди у малярстві віднаходить нові пластично – образні варіації. Всесвіт малярства пана Івана, то організована гармонійна система, що зародилася давно – давно. Професор М. Чмихов з цього приводу писав: «Уявлення про організований Всесвіт притаманні тим народам, які піднялися вже на післямезолітичний щабель розвитку. Пращури українців створили космічну модель, очевидно, вже у епоху – протонеоліту(6 – перша половина 5 тисячоліття до н.е.).
Подібність уявлень про походження Всесвіту в традиційних культурах, не може не викликати подиву. Так баскські космогонічні вірування про чудесне роз’єднання вод небес і морів, небесної бані й океанського дна, нагадують опис створення світу і виникнення життя на землі у першому розділі Книги Буття.
Щодня сонце прогулюється по небосхилу, освітлюючи свою матір Землю, яка на ніч пригортає його до себе. Колись люди боялися, щоб сонце не забуло що треба вставати, свідчать давні перекази. Баски колись вважали, що все пов’язане з сонцем, святе й благородне. Місяць, за повір’ям, - володар ночі і потойбічного світу, тож не завжди лагідний. Тому старі жінки благають Місяць, щоб той не гнівався…
В багатьох картинах езотеричної спрямованості відчувається присутність духу християнської віри і культури, та дохристиянського вірування Київської Русі. Ці процеси відбувалися у горнилі релігійно – культурницького синкретизму.
В Парагваї народ гуарані півтора століття перебував під опікою місіонерів – єзуїтів, які переконували і навертали місцевий люд до суворої християнської правовірності. Така сувора опіка, начебто не залишала ніякого простору для уяви… Але, коли добре придивитися до картин, образів, вівтарів, статуй тієї доби, особливо до деталей, явно помітимо риси і елементи, що походять з світу міфів гуарані. У скульптурі ангела Благовіщення з сурмою в руках вражає те, що його поставили на пальму, на ту пальму, стовбур котрої підпирав праземлю та небесну баню гуарані.
Перевисання, є таке явище у мистецтві, в картинах Івана Марчука воно проглядається, як плідний взаємовплив або ж вражаючий зв`язок різних культур. З прадавніх часів люди різних народів створювали космогонічні міфи, що пояснювали походження світу. Сучасна космологія пов’язана не тільки з космогонією, а й з есхатологією… Ці одвічні питання теж знайшли відображення у творчості метра…