Про Диявола (Сатану) та його суть
Вікіпедія зазначає, «що Сатана, інша назва Диявол, від єврейського слова "противник", є духовним створінням, яке є головним супротивником Бога та всіх, хто поклоняється правдивому Богові. Його було названо Сатаною, тому що він став противником Богові. Сатана також знаний як Диявол, оскільки він є головним наклепником, який очорнює Бога перед людьми. У Біблії вказується, що створіння відоме як Сатана, не завжди мало це ім’я. Радше, це описове ім’я він отримав через те, що став на шлях спротиву Богові. У Біблії не згадується яке він мав ім’я перед тим. Правдивий Бог є єдиним Творцем і «діло Його досконале». Отже, той, хто став Сатаною, був створений Богом як досконала і праведна духовна істота. Свого часу Ісус Христос сказав про нього: «Він був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху, і в правді не встояв, бо правди в ньому немає.». Звідси напрошується висновок, що Сатана спочатку був «в правді», але залишив цей шлях».
Диявол в нашій уяві постає жахливою потворою з найгіршими очевидними справами, що гублять наші тіла та душі. Проте ким намальована в нашій свідомості ця картина? Картина явного жаху і очікуваного страху? Чи не самим Дияволом?
Диявол, як противник Бога, повинен бути кращим, хитрішим, привабливішим в своїй іпостасі ніж Бог, щоб мати своїх прихильників. І навряд чи цікавлять Диявола різні ущербні девіанти від світу цього. Тому що обмеженість, по своїй суті, недалека, як для справ Бога, так і для справ Диявола, хоча на рахунку кожна душа. Коли мова йде про сотні тисяч та мільйони душ, то необхідно возвишувати (Богу) найкращі з них, або поглинати їх (Дияволу).
Полювання за душею починається з зародження в утробі матері і продовжується до останнього подиху на смертному одрі. Диявол розставляє свої сіті скрізь, оскільки не знає, яка з душ в якому тілі буде, чого досягне за свого земного життя і який буде мати вплив на інших.
Тому Дияволу вигідно малювати страшні картини, які одразу звертають на себе увагу. Диявол, як дуже прекрасний режисер, знімає, і скрізь рекламуючи, показує всім себе «страшного рогатого та хвостатого» з кривавими гучними справами, що затьмарює його справжнє обличчя. Обличчя новонародженої дитинки з блакитними очима, очима невинності та злим умислом, згідно якого «добрими намірами викладена дорога до Пекла» ("благими намерениями вымощена дорога в Ад").
Наш панічний страх «намальованого Чорта» спонукає до слідування Божим заповідям, не розуміючи їх суті, а на власний розсуд, «за компанію» чи як дань моді. В такому випадку віра стає найгіршим союзником в дорозі до вічного життя. Оскільки, виконання Божих заповідей набирає нового змісту та втрачає своє первинне значення покори та смиренності.
Саме тому віруючих можна порівняти з любителями солодощів, де Бог і Диявол є цими солодощами. Бог – це ті солодощі, які є завжди, ви їх не бачите, але знаєте, що вони десь є. Ви їх обов’язково скоштуєте, але так мало, що це буде вершиною чуттєвості та їх бажання в подальшому. Диявол – це ті солодощі, які лежать перед вами, де одні кращі за інші, і від яких вас починає нудити., але які ви не полишаєте їсти, оскільки не знаєте чи вони будуть завтра.
Старий та Новий Заповіт передають нам в заповідях волю Бога, яка є вказівником до дій в нашому житті. Розуміння цих заповідей та життя в чеснотах формують нашу дорогу, яка складається з камінців добра або зла. Однак ми не можемо, будучи на дорозі, оцінити яких камінців більше. Тільки сторонні спостерігачі (Бог, Диявол) підраховують результат. Людське бачення цього шляху є суб’єктивним та упередженим, бо в силу своєї натури, ми не схильні до визнання своїх провин, поразок та помилок. Диявол, кожен наш промах, підносить нам, як нашу перемогу, досягнення чи добру справу з трактуванням – «Все що не робиться – робиться на краще».
Бог – суворий, мовчазний, але справедливий батько, а Диявол – добра, турботлива, гамірна мати, яка в усьому сприяє розбещеній дитині.
Бог чекає відданих, Диявол запрошує всіх.
Диявола шукати не потрібно, головне не загубити Бога.
Вірити в Бога мало, потрібно з Ним щодня розмовляти – дякувати за себе та просити за інших.
Рівне, 23.02.2009 року 21.57