13.04.2017 22:23
для всіх
270
    
  2 | 2  
 © Душа

Сирія. Масьяф.Житловий квартал та балкони.Нарис

Сирія. Масьяф.Житловий квартал та балкони.Нарис

з рубрики / циклу «Сирія нарис»

На свiтлинi - автор нарису, Ольга Липа, уквiтчана сирійськими фіалками. Автор свiтлини Володимир Липа.

(продовження)


Не менш цікаво прогулятися по вулицях усміхненого, по суті гірського міста, Масьяфа! Зазирнути в його найпотаємніші куточки, житлові і торгові квартали, кафе, й у саме серце його історії.


За словами самих арабів, як і в усьому світі, серед них є різні люди, і можливо, не всі вони щиро доброзичливі, але спогади про Сирії, викликають у мені неодмінну посмішку!


Всі дорослі араби, вільно розмовляють - рідною мовою i англійською. Багато арабів, знають російську мову, отримавши освіту в СРСР, або освоївши її, спілкуючись з сім`ями військових.



Враховуючи те, що в ті роки я і мої батьки, не володіли інтернаціональною мовою (англійською), ми були змушені приступити до освоєння арабської за прискореною програмою, з використанням російської транскрипції. А для наших офіцерів, незважаючи на наявність військового перекладача, це умова, була обов`язковою.



Примітно, але у сирійців нерідко були, радянські дружини. Наприклад, доктор, який підкорив російську даму, лікаря-гінеколога. Або стоматолог Ман, одружений на росіянці, Інні, яка теж була медиком. Так, що зуби мені лікували, звичною і знайомою мовою, але з використанням прогресивних засобів і техніки! Хочу звернути увагу шановного читача на той факт, що віросповідання радянські жінки не змінювали, і Іслам не брали. За сирійським законами, дружини мають право отримати громадянство цієї держави, після закінчення 10 років законного шлюбу, а дитині воно присвоюється - якщо його батьком є громадянин країни. Право народження, за яким, громадянство дається автоматично - тут не діє.


Сім`ям військових надавалися просторі і комфортабельні будинки. У Масьяфе, у нас була чотирикімнатна квартира, розташована в житловому комплексі біля підніжжя, густонаселених гір. Вони і старовинна фортеця "Масьяф" - і є найбільш визначна пам`ятка цього спокійного і тихого міста, і улюблене місце прогулянок. У цих квартирах - виключно мармурові підлоги, і не засклені балкони.


Цікаве архітектурне обрамлення, воістину прикрашає житла, власників квартир, розташованих на перших поверхах житлових будинків. З боку внутрішньої частини фасаду, розташованої під балконами, сяяли і пахли, чудові сади, оснащені дуже високими кам`яними стінами, які виконують функції надійної огорожі, яка не надавала нікого шансу цікавим поглядам!


Однак, перебуваючи на балконі другого поверху, на якому ми проживали, можна було бачити, все те, що відбувалося, в саду, мешканців першого поверху! Де грали діти, і любили відпочивати дорослі. Враховуючи, що там так само проживала офіцерська сім`я, ми часто гуляли в цьому саду. А вечорами, тут особливо пахло м`ятою, ніби коли вся природа засинала, вона розпускала свої листочки, і щедро дарувала аромати людям, квітам і теплому вітру! В саду, так само як і на територіях, прилеглих до приватних будинків, обов`язково розташовується, декоративний фонтан, круглої форми, виконаний з каменю, увінчаний дзвінким, добрим струмочком, що вічно біжить в свої води!


У нашій квартирі було два балкона, другий, розташовувався з боку центрального фасаду будівлі, і так само був не заскленим. Будинки житлових районів Масьяфа, розташовані досить близько один до одного. Що дозволяє спілкуватися, не виходячи з квартири. На балконі, взагалі було дуже цікаво!!! Так як можна було бачити, що відбувається на «лоджіях» нижніх поверхів, і, розташованих з бічної частини фасаду, а також будинків, що знаходяться паралельно. В сусідньому домі, навпроти, жив арабський хлопчик. Він був приблизно на три-чотири роки старший за мене, і, повертаючись зі школи, виходив на свій балкон, зустрінуться зі мною. Напевно, це були справжні побачення, але я тоді про це не замислювалася! Ми спілкувалися в основному арабською, якою я вже володіла достатньою мірою. А я, в свою чергу, знайомила його з російською, і українською мовами. Іноді, поряд зі словами, на допомогу приходили звуки жестів, ілюструючи сказане.


А коли тато приходив на обід, і заставав мене на балконі, незмінно запитував, наскільки в мене серйозні стосунки з цим хлопцем, я мовчала, ...а він продовжував сміятися і наполягати на зізнаннях!..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.04.2017 08:20  Тетяна Белімова => © 

Фото просто неймовірне, пані Олечко))))) Таке щире і безпосереднє. Цікаво, чи Ви впізнали б сьогодні того хлопчика з сусіднього балкону?))