«Місто: довоєнні вогні та пейзажі» — НарисПеред вами — проза з елементами живопису та поезії. Персонажі тут — Світло, Будинки, Ліхтарі, головний герой — Місто — величезний мегаполіс, який стоїть на межі тіні та світла, добра і зла. Це атмосферна і меланхолійна подорож у часі — від 2002 до 2009 і в осінь 2022 року, від повнокровного до понівеченого війною Харкова…
Ви колись признавалися в коханні своєму містові? А я признавсь...
«Місто» — ВіршЯ бачу місто на картині.
У димці золоті хмарки
«Свято зливи» — Білий віршце про моє місто...хоча у нас тут і спека, але чомусь фантазується злива... - такі собі парадокси на Парнасі...
«Львівський ранок» — Ліричний віршПо-шляхетськи, величаво
Львів стрічає ранок.
Десь лоскоче ніздрі кава
З модних філіжанок.
гуляв ув"язненим своїм містом і трохи пофантазував...сумна фантазія вийшла...
«Місто» — ВіршБлимно і крапно
блиск лініями
тремтіння фігурами
сунуть
лізуть
повзуть
пересовуються...
«Улиці» — ВіршУлиці залюднені, трамваї стрійні,
З очей таємних шовкові нитки
Снуються в душу, де плями мрійні,
Де тепло гріють зустрічні думки.
«Місто» — ВіршОсте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
«Місто» — ВіршВдихаю я тонку отруту
Садів гамірливо-бензинних.
Люблю розпачливість забуту
Незнайомої Зіни...
«Всякому місту – звичай і права...» — Сатиричний віршВсякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
«Всякому городу нрав і права» — Сатиричний віршВсякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.
Небо кусками разбросано,
Кляксами-латками синими,
По белоснежным ульям,
Тёсаных скал Санторини...
«Різнокольорова ніч» — Ліричний віршСпостереження за вечірнім містом і його жителями.
«У місті свят...» — Вірш...в час веселощів, розваг
у шумихах гречкосійних
обіцяночка на страх...
В прожилках літа тьмяніє знекровлений час
та й зрозуміло – тло аж занадто яскраве
Тінь поглинають химерні полотна трас,
«Приїжджай» — Ліричний віршА Львів – по-справжньому перлина.
Він – унікальний! Приїжджай –
Зустріне знана площа Ринок,
Задзеленчить старий трамвай.
«І коли тишу сонних вулиць» — ВіршІ коли тишу сонних вулиць
порушить гул глухий трамваїв
думок лякливих дикі зграї
засвідчать: ночі світло мулить.....
Історія натхненна містом, людьми, музикою...
«Львівський вальс...» — Ліричний віршЛегкий вальс закружляв нас у Львові,
пахнуть квіти весняно - медові...
Аромат наше серце пянить,
львівський вальс, ця чаруюча мить...
Люди часто самітники і не виходять з літер.
Ось і ти вивчаєш міста без нього, як алфавіти.
О-подібні вулиці, в стінах відбитки квітня,
І розвилка V для тебе назавжди Л...
«Хусту» — Вірш 18+Хижі бори обступили маєтки княжі -
Шкрябають вікна, із хутра їх сипле хмиз.
Терпне ковтком сміливості у чаші
Слово, яке до горла на срібній шпазі
Панна притисла у сукні кольору сліз.
Львів асоціюється з кавою. Теплота кави змушує душу відкритись.
«Вікна» — Ліричний віршХолодних вікон невимовний сум
Відбитки днів, ночей чорнильних плями.
Облич відбитки і прозорість дум
І веселкові кольорові гами...
Сідай, мій друже, а я посунусь.
Що тут роблю? Шукаю юність.
«Сирія. Нарис. Джебель-Ансария «Помацати хмари»» — НарисКоли я була дитиною, мама часто розповідала мені про те, що хмари схожі на велику розмаїтість тварин і казкових персонажів, і якщо придивитися, можна споглядати незліченні мініатюри з життя різних світів і таємничих історій.
нарешті випав сніг... - і стало враз мерзло у хаті...от тому і такі холодні рядки вимальовуються на папері...
«Західна окраїна Хомса. Горизонт. Традиції поховання» — НарисНа західній околиці Хомса, там, де сонце йде за горизонт, розташувалося міське кладовище. Вікна і балкони західної сторони житлового комплексу звернені безпосередньо на панораму кладовища. Високих пам`ятників на останньому притулку мандрівників вічності, переважно не було. І тут відкривався дивовижний, відкритий вид на сонячний захід.
Дрімає. Дрімає під вечір притомилось. Моє улюблене місто. Місто золотих людей. Моє велике безкрає море теплих вечорів.
По його просторах ширяють повітряні кулі з веселими усміхненими людьми. У когось уже є власні крила, у когось вони штучні. У когось їх нема. А хтось і не мріє про них.
«Сирія. чоловічий Монастир Херувимів» — НарисЧоловічий Монастир Херувимів (Дейр Шерубим) Антіохійської Православної Церкви на честь трьох Ангелів, які з`явилися пророку Аврааму і сповістили про чудесне народження наслідника від його дружини Сарри (1), був заснований в 3 столітті нашої ери, християнами, які рятувалися від язичників.