Про місто

5 | 3

«Спогад ніжний його» — Сонет

23.05.2020  © Мишко Вороненя

Ви колись признавалися в коханні своєму містові? А я признавсь...

Я бачу місто на картині.
У димці золоті хмарки

це про моє місто...хоча у нас тут і спека, але чомусь фантазується злива... - такі собі парадокси на Парнасі...

По-шляхетськи, величаво
Львів стрічає ранок.
Десь лоскоче ніздрі кава
З модних філіжанок.

5 | 4

«Зморений містом...» — Білий вірш

02.04.2019  © Ем Скитаній

гуляв ув"язненим своїм містом і трохи пофантазував...сумна фантазія вийшла...

Блимно і крапно
блиск лініями
тремтіння фігурами
сунуть
лізуть
повзуть
пересовуються...

Улиці залюднені, трамваї стрійні,
З очей таємних шовкові нитки
Снуються в душу, де плями мрійні,
Де тепло гріють зустрічні думки.

Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі

Вдихаю я тонку отруту
Садів гамірливо-бензинних.
Люблю розпачливість забуту
Незнайомої Зіни...

Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.

5 | 1

«Санторини» — Стихотворение

29.09.2018  © Джокер

Небо кусками разбросано,
Кляксами-латками синими,
По белоснежным ульям,
Тёсаных скал Санторини...

Спостереження за вечірнім містом і його жителями.

...в час веселощів, розваг
у шумихах гречкосійних
обіцяночка на страх...

5 | 4

«Літнє» — Ліричний вірш

05.07.2018  © Тадм

В прожилках літа тьмяніє знекровлений час
та й зрозуміло – тло аж занадто яскраве
Тінь поглинають химерні полотна трас,

А Львів – по-справжньому перлина.
Він – унікальний! Приїжджай –
Зустріне знана площа Ринок,
Задзеленчить старий трамвай.

І коли тишу сонних вулиць
порушить гул глухий трамваїв
думок лякливих дикі зграї
засвідчать: ночі світло мулить.....

5 | 10

«Місто» — Мініатюра

03.05.2018  © Юлія

Історія натхненна містом, людьми, музикою...

Легкий вальс закружляв нас у Львові,
пахнуть квіти весняно - медові...
Аромат наше серце пянить,
львівський вальс, ця чаруюча мить...

5 | 8

«Буде квітень» — Вірш 18+

12.03.2018  © Світлана Рачинська

Люди часто самітники і не виходять з літер.
Ось і ти вивчаєш міста без нього, як алфавіти.
О-подібні вулиці, в стінах відбитки квітня,
І розвилка V для тебе назавжди Л...

Хижі бори обступили маєтки княжі -
Шкрябають вікна, із хутра їх сипле хмиз.
Терпне ковтком сміливості у чаші
Слово, яке до горла на срібній шпазі
Панна притисла у сукні кольору сліз.

«Мініатюра про автовокзал» — Мініатюра

24.02.2018  © Арсеній Троян

Мініатюра про автовокзал. Основано на реальних подіях

5 | 3

«Міцна терпкість кави губи лоскоче» — Ліричний вірш

23.02.2018  © Мосійчук Наталія

Львів асоціюється з кавою. Теплота кави змушує душу відкритись.

Холодних вікон невимовний сум

Відбитки днів, ночей чорнильних плями.

Облич відбитки і прозорість дум

І веселкові кольорові гами...

5 | 5

«Сідай, мій друже, а я посунусь» — Вірш

03.02.2018  © Богдан Дєдок

Сідай, мій друже, а я посунусь.
Що тут роблю? Шукаю юність.

Коли я була дитиною, мама часто розповідала мені про те, що хмари схожі на велику розмаїтість тварин і казкових персонажів, і якщо придивитися, можна споглядати незліченні мініатюри з життя різних світів і таємничих історій.

5 | 3

«Зимою місто...» — Білий вірш

18.01.2018  © Ем Скитаній

нарешті випав сніг... - і стало враз мерзло у хаті...от тому і такі холодні рядки вимальовуються на папері...

На західній околиці Хомса, там, де сонце йде за горизонт, розташувалося міське кладовище. Вікна і балкони західної сторони житлового комплексу звернені безпосередньо на панораму кладовища. Високих пам`ятників на останньому притулку мандрівників вічності, переважно не було. І тут відкривався дивовижний, відкритий вид на сонячний захід.

5 | 1

«Навіяне весною» — Мініатюра

09.01.2018  © Соломія Михайленко

Дрімає. Дрімає під вечір притомилось. Моє улюблене місто. Місто золотих людей. Моє велике безкрає море теплих вечорів.
По його просторах ширяють повітряні кулі з веселими усміхненими людьми. У когось уже є власні крила, у когось вони штучні. У когось їх нема. А хтось і не мріє про них.

Чоловічий Монастир Херувимів (Дейр Шерубим) Антіохійської Православної Церкви на честь трьох Ангелів, які з`явилися пророку Аврааму і сповістили про чудесне народження наслідника від його дружини Сарри (1), був заснований в 3 столітті нашої ери, християнами, які рятувалися від язичників.