
«Спогад ніжний його» — Сонет
© Мишко ВороненяВи колись признавалися в коханні своєму містові? А я признавсь...
Ви колись признавалися в коханні своєму містові? А я признавсь...
Я бачу місто на картині.
У димці золоті хмарки
це про моє місто...хоча у нас тут і спека, але чомусь фантазується злива... - такі собі парадокси на Парнасі...
По-шляхетськи, величаво
Львів стрічає ранок.
Десь лоскоче ніздрі кава
З модних філіжанок.
гуляв ув"язненим своїм містом і трохи пофантазував...сумна фантазія вийшла...
Блимно і крапно
блиск лініями
тремтіння фігурами
сунуть
лізуть
повзуть
пересовуються...
Улиці залюднені, трамваї стрійні,
З очей таємних шовкові нитки
Снуються в душу, де плями мрійні,
Де тепло гріють зустрічні думки.
Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
Вдихаю я тонку отруту
Садів гамірливо-бензинних.
Люблю розпачливість забуту
Незнайомої Зіни...
Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.
Небо кусками разбросано,
Кляксами-латками синими,
По белоснежным ульям,
Тёсаных скал Санторини...
Спостереження за вечірнім містом і його жителями.
...в час веселощів, розваг
у шумихах гречкосійних
обіцяночка на страх...
В прожилках літа тьмяніє знекровлений час
та й зрозуміло – тло аж занадто яскраве
Тінь поглинають химерні полотна трас,
А Львів – по-справжньому перлина.
Він – унікальний! Приїжджай –
Зустріне знана площа Ринок,
Задзеленчить старий трамвай.
І коли тишу сонних вулиць
порушить гул глухий трамваїв
думок лякливих дикі зграї
засвідчать: ночі світло мулить.....
Історія натхненна містом, людьми, музикою...
Легкий вальс закружляв нас у Львові,
пахнуть квіти весняно - медові...
Аромат наше серце пянить,
львівський вальс, ця чаруюча мить...
Люди часто самітники і не виходять з літер.
Ось і ти вивчаєш міста без нього, як алфавіти.
О-подібні вулиці, в стінах відбитки квітня,
І розвилка V для тебе назавжди Л...
Хижі бори обступили маєтки княжі -
Шкрябають вікна, із хутра їх сипле хмиз.
Терпне ковтком сміливості у чаші
Слово, яке до горла на срібній шпазі
Панна притисла у сукні кольору сліз.
Мініатюра про автовокзал. Основано на реальних подіях
Львів асоціюється з кавою. Теплота кави змушує душу відкритись.
Холодних вікон невимовний сум
Відбитки днів, ночей чорнильних плями.
Облич відбитки і прозорість дум
І веселкові кольорові гами...
Сідай, мій друже, а я посунусь.
Що тут роблю? Шукаю юність.
Коли я була дитиною, мама часто розповідала мені про те, що хмари схожі на велику розмаїтість тварин і казкових персонажів, і якщо придивитися, можна споглядати незліченні мініатюри з життя різних світів і таємничих історій.
нарешті випав сніг... - і стало враз мерзло у хаті...от тому і такі холодні рядки вимальовуються на папері...
На західній околиці Хомса, там, де сонце йде за горизонт, розташувалося міське кладовище. Вікна і балкони західної сторони житлового комплексу звернені безпосередньо на панораму кладовища. Високих пам`ятників на останньому притулку мандрівників вічності, переважно не було. І тут відкривався дивовижний, відкритий вид на сонячний захід.
Дрімає. Дрімає під вечір притомилось. Моє улюблене місто. Місто золотих людей. Моє велике безкрає море теплих вечорів.
По його просторах ширяють повітряні кулі з веселими усміхненими людьми. У когось уже є власні крила, у когось вони штучні. У когось їх нема. А хтось і не мріє про них.
Чоловічий Монастир Херувимів (Дейр Шерубим) Антіохійської Православної Церкви на честь трьох Ангелів, які з`явилися пророку Аврааму і сповістили про чудесне народження наслідника від його дружини Сарри (1), був заснований в 3 столітті нашої ери, християнами, які рятувалися від язичників.