Платон "Федрус"

ДАВНЯ НАУКА МУДРОСТІ: ПЛАТОН "ФЕДРУС".

ФЕДРУС: справді, Сократе, ти- якраз той муж, що повинен це почути. бо промова, про яку ми говорили, до певної міри була промовою кохання. бо Лізій представляв одного з красенів, якого спокушають, але не коханцем; в всьому цьому є розумна річ, бо він каже, що послуги треба надавати тим, хто не закоханий, а не коханцю.

СОКРАТ: о, шляхетний Лізію! хотів би я, щоб він написав, що послуги слід надавати сроріше бідним, а не багатим, радше старим, а не молодим... то справді його виступ буде дотепним і усім корисним.

ФЕДРУС: що ти таке говориш, дорогий Сократе? невже ти припускаєш, що я, просто звичайний чоловік, можу із пам`яті сказати так, як це достойне Лізія, що він, наймудріший письменник сьогодення, склав це на відпочинку і витратив на це багато часу? зовсім- ні; і, все ж, краще б я мав таку здатність, ніж пристойну кількість грошей.

ФЕДРУС: насправді, мені краще говорити, що я можу, оскільки, зрозуміло, що ти мене не відпустиш, поки я все не розповім, так чи інакше.

СОКРАТ: у тебе дуже правильна думка щодо мене.

ФЕДРУС: ну, тоді, ось, що я зроблю.... я повторю загальний зміст всього, ті місця, де він сказав, що коханець- вищий за не-коханця...

СОКРАТ: так, мій любий, коли мені ти спочатку покажеш, що у тебе в лівій руці, під накидкою, бо я підозрюю, що у тебе є уся промова...

ФЕДРУС: перестань. ти вкрав у мене надію, яку я пробував застосувати до тебе. та, де нам сісти й почитати?

ФЕДРУС: то ж слухай.

ти знаєш мій стан, і ти вже чув, як я думаю краще владнати ці справи. і, я вимагаю, щоб мені не відмовили те, чого прошу я, бо я- не твій коханець. бо коханці каються за доброчинності, які вони зробили, коли їхній запал спадає; але немає ані хвилі, коли б не-коханці приймали каяття, бо вони роблять послуги, як тільки спроможні, не під примусом, а з власної волі, згідно з їхнім розумінням їхніх найважливіших інтересів. і, окрім того, коханці звертають увагу на шкоду, якy вони заподіяли своїм власним інтересам, через їхню любов, і на ті послуги, які вони надали, через які вони попали у халепу, і, тому, вони думають, що вони уже давно достатньо оплатили любов до себе. а, не-коханцям нічого не залишається, ніж із задоволенням робити те, що вони думають, принесе радість коханим. і, окрім того, якби коханці хотіли себе високо шанувати, бо вони кажуть, що вони відчувають найбільше кохання до об`єктів своєї пристрасті, оскільки вони словом і ділом готові, щоб їх ненавиділи інші, аби лиш догодити закоханому, легко помітити, що, якщо те, що вони кажуть- правда, коли тільки вони б не закохувались пізніше, вони піклуватимуться про нову любов більше, ніж про стару, і, безперечно, образять стару любов заради нової. і, як можна розсудливо довірити справи такої ваги комусь, хто уражений хворобою, що ніхто, з яким би досвідом він не був, навіть би не наважився лікувати?

... ну, іще, занадто багато коханців керуються фізичною хіттю, перед тим, як вони дізнаються про характер коханця або дізнаються про зв`язки коханих, то тому й немає впевненості, чи вони захочуть залишитися твоїми друзями, коли їхня пристрасть погасне.

переклад з англійської- Івана Петришина

США, USA, 04.23.2017