Про друзів

Присвячую тобі, мій болю. Хоч маєш ти своє ім`я... Знаєш, дай хто мені зброю, У цьому бою я вже б...

Лисиця зранку бігла десь щодуху Через ярки та горбики малі, Ледь-ледь не відтоптала зайцю вухо, Що спав ще під ліщиною в кублі.

Казка про те, як суворий годинник з нiжною квiткою на однiй поличцi зустрiлимя, та до чего це призвело

Розповідь про свого друга Максима. Шкільний твір на тему: Мій друг.

Літо — пора зустрічей однокласників Летять роки, хоч наче і поволі… Вдивляємося всі у далечінь. Шкільне подвір’я. Клени і тополі До неба піднялись у височінь.

Про найкращого приятеля Сергія. Шкільний твір на тему: Мій кращий друг.

Шкільний твір на тему: Лист подрузі. Учениця Юля пише улюбленій подрузі Насті, котра переїхала в інше місто.

Я мандрую по землі, Друзі, гей, ви де?.. Уперед мене завжди Сонечко веде! Зупинись! Почекай! Хто ти є? Постривай! Я — бичок! Допоможи! Прошу, підвези!

Останнім часом щось не до віршів... Чи осінь маревом своїм зморила, Чи дощі...

Кожному потрібен хтось, хто міг би завжди бути поруч. І ось я його створила...

В мене найкращі, найкреативніші і найталановитіші друзі в світі!!!

З перших глав до епілогу Прочитав я все життя, Зір гартуючи потроху В муті з криги й небуття.

"Найважча з дисциплін" - бачити, хто тобі дійсно друг, а хто - ні

Что одному видится подвигом, для другого естественная самореализация...

А Львів – по-справжньому перлина. Він – унікальний! Приїжджай – Зустріне знана площа Ринок, Задзеленчить старий трамвай.

Сказка (с искрой шутки) о лучших, богатырских, человеческих качествах - благородстве, отваге, любви к жизни, о чудесах, которые мы сами творим своими поступками...

Ми будуємо лiтак - Починається все так...

Хочеться іноді встати чудового ранку. Мама: "йди снідати", - чаю налляла у склянку. Суне у жменю бабуся монеток хоч трішки. І напів сонний крокуєш до школи...

Сказка о том, как испытание "славой" может отнять силу богатырскую....

Дорога. Собака. Навкруг стоять люди: - Біг через дорогу… Розчавлені груди… Протиснувсь крізь гурт юнак з поглядом ясним: — Нарешті, знайшов… Він сх...

Горить село, від жаху й шалу Європа до свого підвалу

Стихотворение посвящено моему земляку, харьковчанину Юлию Викторовичу Гарбузову. Родился 23 сентября 1941 года. Умер 28 декабря 2016 года

Якщо не схилиш голову покірно Там, де її готовий ти схилить... Якщо тягар на плечах - непомірний, Але - ідеш, зриваючись щомить... Якщо собі ти віриш - ...

Вернись на цей дитячий плач В ревінні завірюх, Мій духівник і розпинач, Мій задушевний друг.

Україночка Катруся, А за межами вже Кет, Зачаровано дивлюся На Крамського цей портрет.

Как важно знать — кому-то нужен. И встретиться с тобою кто-то рад, Попробуй отогреть ты стужу… Дела у друга пусть пойдут на лад.

Скільки зим і скільки літ Пролетіло разом з ними, Вони ж дивляться на світ Щиро вдячними очима.

Сьогодні в нас подвійне свято - Ювілей і Маковій: У Куми Восьмий десяток Й свято тих, що мак ще сіють.

На жаль день народження буває тільки раз на рік!

Так противно і осоружно, Як фальшивить людина близька...