Дивний день
з рубрики / циклу «реальне»
Я їхав зранку до Дніпра на зустріч з астронавтом Ренді Брезником. Дощ всю дорогу. Дістався. Трохи покружляв містом - місцеві не знають нових декомунізованих назв. В результаті взяв таксі і потрапив де треба - до історичного музею.
Зустріч була цікава, але я трохи запізнився - на презентацію про заснування бази на Місяці не встиг. А далі були питання: про все у космосі. І про Марс - Марса (як мені здалося) навіть було більше ніж самого Ренді Брезника. І про Землю наприкінці.;)
Про організацію говорити не хочу, але скажу. Такі зустрічі треба проводити не в задушливих залах на 30 душ (куди всунулось якось більше сотні людей точно). Такі зустрічі треба не раз у 25 років, а кожен день і в кожному принаймні райцентрі. Якби ми бачили таких людей частіше, то знали би принаймні, що є люди які живуть по іншому - це не можливо прийняти, не побачивши живий приклад. І живуть вони, здобувають землю і небо лише з однієї причини: їм просто подобається цікаво жити.
Дивно було повертатися, читаючі стрічку новин у ФБ - помер професор Стівен Хокінг. І день взагалі сьогодні історичний: святкується День Доброволця. Все це разом мішається в голові, яку тримає незручно скручене, вимочене дощем тіло на одному з незручних сидінь автобуса з дивною назвою Еталон, який насправді геть не еталон.
Завершується день (починається новий) редактурою інтерв`ю з харківським письменником Олексієм Диканем. Розмовляли-переписувалися трохи про кіберпанк.
Дорога, Дніпро, дощ, американський астронавт, гарячий чай з бутербродом з чіабати, трамваї, Хокінг, який летить до центру Великого Вибуху, День Добровольців, які дивляться за нами з неба, намаханий і перекручений Дніпровський автовокзал, нееталон до Запоріжжя, відписатися в Фб, пара фоток, інтерв`ю з харків`янином Олексієм... Дивний день...
