Ганна Коназюк Земне життя
Зірветься, мов листок осінній,
Земне життя тілесне, тлінне.
Колись настане повна тиша.
Найглибша...
Як буде там - ніхто не скаже.
І діафільму не покаже,
Малі фрагменти після смерті.
Відверті...
Тож кожен день смакуй неспішно.
Он дітвора така потішна!
А там джмелі росу п`ють з квітки.
З нагідки...
І кожна мить - це неповторність!
Всі ці дари, немов жертовність,
Від Бога, Всесвіта - дитині!..
Людині...
Київ, 09.10.2014
25.11.2014 20:05 Богдана Копачинська => © |
 Дуже сподобалось! Стільки змісту! Справді дивишся найглибше. |
16.10.2014 02:13 Якобчук Павло => © |
 Життєдайна поезія. Чудові рядочки і форма оригінальна дуже. |
11.10.2014 16:54 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Душевна поезія! Наш світ неповторний, згодна! Чудова форма вірша! |
11.10.2014 10:07 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось...так, треба цінувати кожну мить... |
09.10.2014 22:40 Тетяна Белімова => © |
 Все правда, Анют, від першого до останнього слова. |
09.10.2014 15:54 Олена Вишневська => © |
 Картинка - божественна! Чудова форма, наповнення вірша-мрії: було б добре, аби саме так, як в тебе написано))) |
09.10.2014 15:48 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Чітко. Влучно. Співзвучно!)) |
09.10.2014 15:19 Світлана Рачинська => © |
 Ганно! Глибока думка, піднесений зміст і дуже світла Образність! Чудесно!!! |
09.10.2014 14:38 Панін Олександр Мико... => © |
 Мороз, тепло, світ сонця, мряка - за все Всевишньому подяка! |