19.09.2019 14:55
Без обмежень
14 views
Rating 5 | 3 users
 © Чарновський Ян

Венжик Хмельницький, гетьман з 1534 по 1569 рік

Розділ 4

Історія Козаків

Венжик Хмельницький (*? — †1569) заледве був обраний, як татари, несучи вбивства та підпали, наїхали на Волинь, і новий гетьман отримав від короля наказ втримати орду наїздників. Хмельницький з`явився в полі разом з реєстровими козаками, а на Волинь, щоб прикрити кордони з тих боків, якими йшли татари, він відправив запорожців і добровольців, наказавши розбитись на кілька партій, постійно атакуючи ворогів у їх маршах і ночівлях, і за можливості відразу ж єднатися з своїм основним корпусом.

Цей тип партизанської війни обдурив татар. Вони думали, що це маленькі козацькі війська, яких легко знищити і не варто ними оосбливо перейматися, орда впевнено йшла вперед, поки не зустріли гетьманське військо поблизу Заслава.

Гетьман зміцнив табір возами і, залишивши там частину піхоти з важкою артилерією, сховався з основною армією за гаями. Як тільки татарами, як вони звичайно робили, оточили козацький табір і почали нападати на нього з криком, гетьман вдарив по них ззаду і з боків, і, давши один залп із гармат, взяв їх на списи. Стривожені від пострілу, оточені з усіх боків, вражені несподіваним наближенням сурпотивника, татари осліпли і розсипались. Тоді гетьман послав загін за ними, щоб виконати розпочату справу, суворо дотримуючись його наказу, бо він знав, наскільки вміло татарі відступають, потім збираються та нападають безладних переслідувачів.

Сам він пішов з основним корпусом уперед, взяв ворожий скарб і провіант і з багатою здобиччю та славою повернувся до Заслава, де його зустрічали з тріумфом. Король надіслав йому похвальний рескрипт із подякою.

Де і що робив Дмитро Вишневецький у цей час, літописи не згадують, аж лише в часи Венжика Хмельницького він з`являється на острові Хортиця в 1556 році. Вишневецький, разом з групою запорізьких добровольців, зайняв острів Хортиця недалеко від гирла Дніпра навпроти Кінських вод, збудував там фортецю і написав Івану Грозному, що без військ він буде охороняти в`їзд татар у свою країну, якщо тільки цар зарахує його до числа своїх підданих. Потім спалив Іслам Кермен і вивіз звідти всі гармати до своєї фортеці. Хан переслідував його, але Вишньовецький закрився на Хортиці і хан даремно облягав її 24 дні.

Серед інших цікавих удосконалень, Вишневецький впровадив на Січі важливу новинку: він був першим, хто наказав облаштувати човни шкірою буйвола, щоб полегшити їх пересування по суші, окрім цього укріпив острів Тамакувка (Tamakówkę).

Однак він не зумів залишитися на своєму острові, бо приїхали на допомогу хану турки від султана. Коли у нього закінчилося продовольство та провіант, він покинув свою фортецю, окупував Черкаси та Канів і віддав їх цареві, але саме тоді війна з Росією закінчилася. Іван IV (Грозний) віддав обидва міста королеві і покликав до себе Вишневецького, де осипав його ласками своїми і обдарував подарунками. Його раптове незрозуміле зникнення, а потім перехід на бік Москви і подальші діяння на шкоду свого попереднього господаря, означають, що певне непорозуміння між ним і Річ Посполитою повинні було спонукати його до цього.

У 1558 році Іван IV, як союзник короля, викликав Вишневецького, дав йому 5000 дітей бояр, стрільців та козаків і наказав їхати до Криму, бо ім`я Вишневецького наповнювало варварів таким страхом, що хан, дізнавшись, що колишній гетьман йде проти нього, відразу повернувся на півострів, а Вишневецький, діставшись до самого гирла Дніпра і нікого не зустрівши, повернувся до Москви.

На другий рік Доном виїхав до Азова, захопивши по дорозі декілька татарських банд, що прямували до Казані, але ніде він не зустрів жодних значних варварських військ.

Накінець у 1560 році, коли черкеські князі попросили царя нового очільника проти кримського хана, Іван Гроний знову відправив Вишневецького.

Та незабаром померла дружина Івана IV, царівна Анастасія, і його сильний характер та непохитність змінилися в дуже погану сторону. Тоді Вишневецький, побоюючись впасти в немилість і бути засудженим до страти, назавжди покинув Москву, повернувся до Польщі і був ласкаво прийнятий королем. Але незабаром Вишневецький важко захворів, король послав до нього свого лікаря, і виявилося, що колишній гетьман отруївся. Хто винуватець цього отруєння невідомо? Чи це була помста чи страх ворогів Польщі, що боялись цього воїна? Важко відповісти. Зусиллями лікарів Вишневецький видужав і Зігмунт, поцікавившись причиною втечі князя з Москви, отримав відповідь від Івана Грозного: «Він прийшов як собака і втік, як собака, але мені монарху і землі жодного збитку не завдав.».

Згорблений воїн від віку та праці, він уже не міг їздити на коні чи ходити в походи, але разом з тим потяг до амбіцій та честолюбства не полишали його.

Молдавські бояри закликали його правити замість Стефана IX-го, але це був лише привід. Князь поїхав до них разом з малим загоном козаків, був захоплений Стефаном і відправлений до Константинополя. Султан наказав з високої вежі кинути його на гострі палі, нещасний герой зачепився за ребро і три дні провисів, вихваляючи Христа і проклинаючи Магомета. Коли якийсь турок почув ці прокляття, він закінчив життя мученика стрілою.

Кажуть, що перед засудженням на смерть, султан наказав йому відмовитись від своєї віри, пообіцявши не тільки дарувати життя, але й свободу, та князь відкинув пропозицію. Після його смерті турки розкрили груди, очікуючи, що вони будуть такими ж сміливими, як і гетьман, дістали його серце, поділитися ним і з`їли.

Тим часом, Венжик Хмельницький на генеральному Сеймі в Варшаві 7 червня 1563 року відстояв привілей, завдяки якій литовська та руська знать прирівнювались у правах з польською. Всі домовленості, пільги та розпорядження, видані до цього часу, підтверджувалися.

Ось цей привілей:

"Ми надаємо литовським та руським лицарям привілеї, права та земські свободи внести та вписати до новоствореного статуту так само, як і в короні польській вони є вписані, а також однаково вживати та з вільностей своїх користуватися, так як і до того стан лицарський та шляхетський народу литовського та руського вживав та користувався.".

Згаданий тут статут був статутом великого князя Гедиміна виправленим Зигмундом І.

В 1568 р., 30 червня на Гродненському сеймі, українці отримали право на сенаторські та інші ступені, якими раніше користувалися лише римо-католики.

5 липня 1569 р. на сеймі в Любліні, внаслідок внесення українських депутатів, назавжди було пов’язано Україну з Польщею, звільнивши її від усіх залежностей від Литви та гарантувавши усі привілеї та права незалежно від віросповідання.

"Руська земля і князівство Київське та їхні мешканці взагалі і кожен з них окремо від послуху, влади, повинностей та наказів Великого Литовського князівства на вічний час звільняються. Ми приймаємо до королівства Польського як рівних до рівних і вільних до вільних, до першого і належного органу усіх загалом і кожного окремо, з їх містами, селищами та селами, повітами та всіма їх маєтками, ми також приєднуємо землю та князівство Київське, обіцяючи і римське, і руське визнання людям, сенаторські промоції та всі інші гідності.".

Воєвода київський отримав право сидіти в сенаті, жителі звільнилися від усіх тягарів і податків; землевласники платили два польські гроши з десятини, а без землі мешканці платили один грош з диму; підтверджена свобода релігійної конфесії; багато міст отримали магдебурзькі права; Київські воєводи були одночасно старостами; воєводство направило по два депутати до трибуналу та чотирьох представників до сейму.

Усі ці права та привілеї Україна отримала за часів гетьманства Венжика Хмельницького, який помер того року незабаром після Люблінського сейму, на його місце був обраний князь Михайло Вишневецького брат Дмитра.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.09.2019 15:02  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

))) в ці часи це явище еволюціювало в переходи між партіями і фракціями)
А от на кілки вже не чіпляють... шкода... 

 20.09.2019 14:18  КАЛЛИСТРАТ => © 

Байдикувати - це мабуть-таки висіти на кілку ))) Воно ж до холєри боляче, не приведи господи )))

Якщо втік у Московщину то - да! А так, в ті часи перехід до іншого сюзерена було звичним явищем.

 20.09.2019 10:57  © ... => Костенюк 

Але, що цікаво, цей Байда схоже перший придумав в разі якихось тьорок з польським королем бігти до Москви. Геополітична гра, як сказали б сучасники...

 19.09.2019 22:25  © ... => Каранда Галина 

Історики не впевнені, але припускають, що Венжик міг бути дідом Богдана... Мала ж бути якась причина, чого той почав вести себе так самовпевнено напередодні усім відомих подій...

 19.09.2019 22:24  © ... => Костенюк 

Так... Дмитро Вишневецький це і є Байда... 

 19.09.2019 20:48  Каранда Галина => © 

Певно, цей Михайло Вишневецький є дідом Яреми Вишневецького, який стане жорстоким правителем величезного шматка Лівобережжя з центром у Лубнах. І якого дуже не любитиме Богдан Хмельницький (чи не родич Венжика?). Як все заплутано))

 19.09.2019 20:45  Костенюк => © 

Байда не дарма залишився в народній пам`яті, як легендарний герой. 

Публікації автора Суворий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо