13.11.2019 22:50
Без обмежень
30 views
Rating 0 | 0 users
 © Поліанна М

Біографія Фрідріха Шиллера

Йоганн Крістоф Фрідріх фон Шиллер – один з тих поетів, чиє ім`я незмінно асоціюється з літературою Німеччини. Його діяльність не обмежувалася однією лише поезією. Він займався театром, теоретичними дослідженнями в галузі мистецтва, історичною наукою і навіть практикував в області військової медицини. Як і Ґете, входив в об`єднання «Буря і натиск» і разом з ним являється найяскравішим представником романтизму кінця XVIII ст. – початку XIX ст.

Появі на світ настільки різнобічно обдарованої особистості людство зобов`язане батькам Шиллера і місту Марбах-на-Неккар, котре в той час відносилось до герцогства Вюртемберг. День народження Йоганна Фрідріха Шиллера – 10 листопада 1759 року. Сім`я Шиллера була релігійною, і цей досвід значною мірою вплинув на його ранню поезію і на світогляд – в юні роки Фрідріх хотів стати пастором. У 1764 році Шиллери переїхали в м. Лорх, де хлопчик і почав своє навчання. Це була не школа, а заняття зі священиком, який навчив Фрідріха читати і писати – на рідній мові і латинською. І хоча внесок цього священнослужителя в освіту малого Шиллера був скромним, але він все-таки зумів справити враження на майбутнього поета і послужив прообразом одного з персонажів «Розбійників» (1781 р.).

Шиллери пробули в Лорхені всього два роки, після чого знову повернулися до рідного міста. Там Фрідріх почав відвідувати латинську школу, яку він закінчив з відмінними результатами. Після цього сім`я переїхала в Штутгарт. Їх черговим місцем проживання став Солітюд – герцогський замок, в якому розташовувався навчальний заклад для дітей-сиріт з солдатських сімей. Патронат над закладом здійснював сам герцог Карл Євген (1728 - 1793).

За рекомендацією герцог Карла молодий чоловік став студентом Військової академії. Розпрощавшись зі своєю мрією стати пастирем душ людських, юний Шиллер приступив до вивчення юриспруденції – як і його майбутній друг і колега Йоганн Вольфґанґ Ґете. Право не приваблювало Шиллера ніяким чином, і тому успіхи його в академії були практично незадовільними. Після відмови від юриспруденції Фрідріх почав навчання на медичному факультеті, хоча й був достатньо захоплений філософією, однак покликання своє бачив виключно в літературі. На його рішення значною мірою вплинула творчість поетів «Бурі і натиску». Він і сам почав складати вірші, але поки це були наслідувальні твори – кумирам з «Бурі і натиску». У той же час, вже почала писатися драма «Розбійники», що означало тільки одне: Йоганн Крістоф Фрідріх фон Шиллер почав формуватися як оригінальний художник, відкривши свою біографію видатного поета. Можливо, ці літературні вправи і послужили причиною провалу його медичної дисертації в Академії. Завершити своє навчання Шиллеру не вдалося. Примітно, що Карл Євген бачив в ньому неабиякий потенціал і передрікав його славу. Втім, надалі їх відносини зіпсувалися.

У 1777 році в пресі публікується перший поетичний опус поета. Таки закінчивши Академію, Йоганн Фрідріх Шиллер почав працювати полковим лікарем у Штутгарті (1780 р.). В наступному році він закінчує написання «Розбійників». З видавцями справи у автора не склалися, зате уклались з театром. У січні 1782 р. відбулася тріумфальна прем`єра шиллерівської драми. У п`єсі «Розбійники» через особистий конфлікт двох братів був показаний соціальний конфлікт, зроблено це було талановито і по-новому. Крім того, драма відрізнялася актуальним звучанням, так як в ній реалізовувалася тема влади народу. Французькі революціонери пізніше за цей твір нагородили автора званням громадянина новоствореної Французької республіки.

Однак «Розбійники» були не єдиним творчим досягненням Шиллера в цей період. У продажі з`явився також віршований збірник «Антологія на 1782 рік», що виник по слідах літературної полеміки з Готхольдом Штейдліном (1758 - 1796) – німецьким поетом, який представляв Швабську школу.

У 1782 році відбулося погіршення відносин з герцогом в зв`язку з порушеннями Шиллером військової дисципліни. Далі були суворі санкції: гауптвахта, заборона на літературну діяльність. І тоді поет зважився на втечу. На той момент літератором була вже написана нова п`єса під назвою «Змова Фієско в Генуї». Саме її він запропонував Мангеймському театру. Але театр не міг вступати в конфлікт з герцогом, тому постановки драми не відбулося.

Деякий час Шиллер відсиджувався в найближчому селі. Тут він почав створювати нову п`єсу, яка, як і «Розбійники», згодом увійшла в золотий фонд світової драматургії. Йдеться про трагедію «Підступність і кохання». Але це сталося в майбутньому, а на даний момент поет знаходився в тяжкому становищі. Завдяки допомозі, наданій йому Генрієттою фон Вальцоген, драматург опинився в селищі Бауербах. Там він жив під чужим прізвищем. У Бауербахі було завершено «Підступність і кохання» і розпочато «Дон Карлос» – історичну драму.

Творче натхнення не покидало Фрідріха Шиллера, однак нічого не складалося в його житті ні в матеріальному, ні в особистому плані (йому не вдалося одружитися з Шарлоттою фон Вальцоген). Зміни намітилися в 1783 році, коли він починає співпрацювати з Мангеймським театром. Були поставлені обидві нові п`єси драматурга, але успіх мала тільки одна – «Підступність і кохання». Завдяки цій обставині, а також його активної діяльності в «Курпфальцському німецькому угрупуванні» і журналі, який він заснував особисто, положення Шиллера поступово поліпшується, хоча й не настільки, щоб жити безбідно.

Змінює його життя і знайомство з письменницею Шарлоттою фон Калб (1761 - 1843). Вона вводить Йоганна Крістофа Фрідріха фон Шиллера в більш вишукане товариство, де прочитана їм трагедія «Дон Карлос» має великий успіх. Однак далі цього справа не рухається. Більш того, через конфлікти на грошовому ґрунті Шиллер припиняє співпрацю з театром (1783 р.). Тоді ж поет переживає короткочасний роман з Маргаритою Шван.

Зміни в біографії Фрідріха Шиллера приходять разом з Крістіаном Готфридом Кернером (1756 - 1863) – німецьким письменником і видавцем. Він став другом, першим видавцем і помічником драматурга, допоміг влаштуватися йому в Лейпцигу, поправити матеріальне становище, вивести кар`єру на новий рівень. Так починаються лейпцігський і дрезденський періоди в житті Шиллера.

У Лейпцигу поет знову зробив письмову спробу пропозиції про одруження, адресовану батькам Маргарити Шван, але у відповідь отримав відмову. Фрідріх перебував через це у вкрай пригніченому стані. Проте, весілля його друга Крістіана Кернера надихнуло його на новий шедевр – «Оду до радості» (1785 р.).

В Дрезден поет переїхав в 1785 році. У цьому місті йому судилося завершити «Дона Карлоса», написати «Мізантроп» і «Філософські листи». З Дрездена він їде в Веймар, де по-справжньому кипіло літературне життя Німеччини. Там Фрідріх Шиллер веде активну видавничу діяльність і заводить дружбу з найбільшими діячами німецької літератури того часу і там же він переживає творчу еволюцію.

У зв`язку з творчим переродженням Шиллер на добрий десяток років відходить від літератури і займається історичними дослідженнями. Великий успіх мали написані ним праці в цій галузі, як і його лекції в Єнському університеті. У 1788 році він знайомиться з Йоганном Вольфґанґом Ґете. Їх пов`язувала не тільки дружба, а й літературне співробітництво, довголітня листування. Спільна творча програма Ґете і Шиллера увійшла в історію літератури під назвою Веймарський класицизм.

Творчий злет супроводжується і змінами в особистому житті: в 1790 році Шиллер одружується з Шарлоттою фон Ленгефельд (1766 - 1826). Кохання повертає його до поезії і драматург створює прекрасні вірші, а також пише фундаментальні праці з історії, видає журнали.

Благополучний період тривав недовго: йому завадила хвороба. Через туберкульоз легенів Фрідріх Шиллер не міг повноцінно працювати, внаслідок чого різко погіршилося матеріальне становище. Однак він зумів подолати багато негараздів і зробити чимало нових досягнень. Одне з них – театр у Веймарі, який Шиллер заснував разом з Ґете. Два генія зуміли створити кращий театр в країні. На його сцені і відбулася прем`єра чергового видатного творіння Фрідріха Шиллера – трагедії «Марія Стюарт» (1800 р.). У 1802 році поет отримав дворянський титул. Він продовжував багато і плідно працювати – і все це на тлі все більш погіршування здоров`я.

Йоганн Крістоф Фрідріх фон Шиллер покинув тлінний світ в розквіті життя – в сорок п`ять років (9 травня 1805 р). Виною тому був туберкульоз, який в XIX столітті практично не піддавався лікуванню. 9 травня – день пам`яті великого поета.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Поліанна М

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше