Хто такий добрий, а хто лихий політик?
Думки з минулого 15.09.1929ілюстрований часопис "Правда" Львів
Нині цілий світ — це політика, бо нема ні людей, ні речей, ні якихсь там справ — неполітичних. І кожний нині розуміється і визнається на політиці: і той, що свою політичну газету читає, і той, що політичні партії критикує, і вкінці той, що лає та ганьбить своїх і чужих депутатів, вибраних на останніх виборах.
„Бути політиком", має однак у поговірці народній дещо менш похвальне значення. Коли говориться про когось, що „він є добрий політик", то тим самим розуміється, що він розумний і спритний чоловік, але для своєї кишені. Видно, що в свідомості народу й громадян, політична праця людей стала рівнозначною з їх користолюбством і дбайливістю про свої власні особисті інтереси. Не раз говориться також про когось, що він добрий політик, коли „він" уміє дістатись щасливо зі скрутних обставин матеріальної або правної біди й небезпеки.
Бачимо отже, що в звичайнім народнім розумінні, слово „політик, політичний, політика", означає менш більш те, що ми висловлюємо такими словами, як „хитрун, хитрий, хитрість". Очевидно, що перші вислови мають далеко ширше значення від інших. Але остаточно як і хитрун, може бути людиною злою або доброю, так само й „політик" у лихім цього слова значенні буде той, що до своєї цілі йде безоглядно, зовсім не звертаючи уваги на засоби, якими користується, а правдивим шляхетним політиком тільки та людина, що до доброї мети йде дозволеною, чесною дорогою.
Але те, що розуміємо під „політикою" в звичайному прислів`ї й розмові, зовсім не відповідає дійсному значенню цього слова. Під словом „політика", треба розуміти в дійсності мистецтво, досягнути дозволеними засобами те, що є корисне й спасенне для широкого загалу людей.
Ця штука, як бачимо з нашого окреслення, що є політика, не є легкою річчю. Щоб бути добрим політиком, треба передусім мати всестороннє й докладне знання про долю й недолю свого власного народу, про його соціальні, господарські й релігійні потреби. Отже політик мусить мати справді високу освіту і то не тільки в якійсь одній ділянці, але в дійсності всестороннє й загальне.
Але саме знання і розуміння відносин та обставин серед яких живе народ не вистачить для того, щоб бути добрим політиком. Крім знання й пізнання, мусить політик мати ще волю, охоту і гаряче бажання добути для свого народу кращу долю й кращі обставини. Оце бажання повинно випливати у чоловіка, що займається політикою, з його безкорисної, жертовної любові до свого народу й своєї Землі. Інакше кажучи, оте бажання, охота і воля працювати для кращої будучності своєї батьківщини повинно в політика випливати з його ідеалізму й правдивого патріотизму. Тільки в такім випадку можемо говорити про правдивого, ідейного політика. Бо коли хтось має на меті свої особисті інтереси, або інтереси лиш невеличкої групки або партії людей, то це вже „лихий, неідейний політик", або „політик", себто той, що заробляє на політиці.
Розумно думати й праведно чинити для добра загалу — це значить провадити добру політику. Знаємо, що небагато таких людей і тому мало добрих політиків. А мало добрих політиків тому, що в нинішніх „нібито демократичних" державах, себто таких, де народ сам мав би правити собою, є багато людей злих, фальшивих, брехливих і неосвічених. І якраз ті люди найбільше пхаються до політики, бо в своїй захланності й хапучості хотіли б вони загарбати якнайбільше публічного добра для себе. І тому вже грецький філософ Арістотель, що жив ще перед Христом, сказав, що „демократія" це був би найкращий державний устрій, коли б кожний громадянин був такий, як король, тобто коли б він був справедливий і мудрий як розумний король. Бо в демократичній державі кожен повнолітній і повнолітня має право голосувати й постановляти про державні справи й державну політику. Але на жаль, людей чесних і розумних є мало, і через те в демократичних державах є більше „політиканів" ніж політиків добрих.