Вибори для чайників на прикладі Камбоджі
В 1975 році в Камбоджі до влади прийшли так звані «червоні кхмери». На відміну від інших червоних, що ціною мільйонних жертв селян намагалися увірватися в світле майбутнє ривком промисловості, ці були налаштовані рухатися в зворотний бік. Метою їх існування було теж світле, але суто аграрне майбутнє. Тому з перших днів свого володарювання ці діти джунглів, з яких вони власне й з`явилися, вигнали усіх жителів міст на вулицю і щільними колонами відправили на рисові поля. В першу чергу постраждала «срана інтелігенція» та всякого роду «експлуататори». І до цього не в найбільш освіченій країні було закрито практично усі школи та виші. Спорожнілі міста спочивали в тиші, а ті камбоджійці, що там залишилися, розважалися висаджуючи капусту по баскетбольних майданчиках та клумбах під пильним оком сил безпеки.
Лідер червоних кхмері Пол Пот в таки спосіб бажав перевиховати містян руками самих селян. Добровільно примусово землероби отримали безкоштовну робочу силу, з якої були зобов`язані максимально знущатися, бо саме це й був основний інструмент перевиховання: важка праця, голод та побої. Наслідком введення аграрного комунізму стали мільйони жертв терору впродовж 3 років.
Червоні кхмери розважалися б безкінечно і можливо й вивели найкращих синів і дочок свого народу в світле майбутнє, якби не їх войовничість до сусіднього В`єтнаму. Добряче набивши руку в війні зі США, в’єтнамці були певні себе. І порівняно швидко окупували Камбоджу, загнавши червоних кхмерів назад в джунглі звідки вони й з`явилися.
Згодом вдалося досягнути компромісу та за допомогою міжнародних організацій повернути Камбоджі суверенний статус. Підтриманням порядку займалися миротворці ООН. Вони ж чинили військовий опір кхмерам, що періодично вилазили з джунглів постріляти селян, які підтримували нову владу.
От за таких невеселих обставин пройшли перші вільні вибори в Камбоджі. Демократія ж, як відомо крокує по планеті і без виборів ніяк. Втім виникла проблема. Після геноциду в країні практично не залишилося грамотних людей здатних прочитати назви партій в бюлетені. Селяни могли ставити лише галочки. Зрештою зійшлись на тому, що вибори по великому рахунку все одно, що лотерея. І кожна партія мала репрезентувати в бюлетені себе гербом, невеликим малюнком, що її символізує.
Отак неграмотні камбоджійці на перших своїх вільних виборах голосували хто за пташечку, хто за каганчик, що символізував світло, сковорідку, що означає начиння в кожну оселю, плуг, око, якісь овочі чи квіти …
Якщо задуматися, наші українські вибори десь в такому ж зародковому стані і знаходяться, хоч вони вже надцяті за ліком. В зв’язку з тим, що жодна з партій за стільки років незалежності не мала історії успіху, як і вся держава вцілому (бо усі партії влади до наступних виборів разом в своїм вождем сходять нанівець) вибори наші щоразу, як перші. Нові (чи оновлені) партії йдуть з новими кольорами, шрифтами, обіцянками-цяцянками та new страшилками. А виборець, наївно думаючи, що розібрався, бо вміє читати, йде… і голосує, при всій повазі до нього, по-камбоджійськи… За ту картинку, яку йому намалювали…
Так працює демократія…
