Світоглядні перлини української національної ідеї". Сторінки з книги
Частина Перша
Присвята: "Дорогому Другу, великому Мислителю, Неперевершеному Художнику - Творцю Мікромініатюр, Земляку, Незламному патріоту, Людині з Великим Добрим Серцем Сядристому Миколі Сергійовичу на добру пам`ять від Автора.
20.12.2014 р., Харків.
Як уже повідомлялося, на початку 2020 року була перевидана книга харківського професора, доктора економічних наук, громадського діяча Івана Олексійовича Белебехи "Світоглядні перлини Української Національної Ідеї" (Харків - 2011 р.) Перевидання здійснене Народним художником України, незалежним істориком, поетом і філософом Миколою Сергійовичем Сядристим.
***
З Аннотації до книги:
Перед українством стоїть велике, доленосне питання, чому ми так погано живемо, маючи безмежні природні та трудові ресурси? На науковій основі розглядається Українська Національна Ідея як світоглядна ідея українства, яка може набути матеріальної сили і активно сприяти процвітанню України. Національна Ідея - це духовна концепція, але водночас містить у собі установки про господарювання на своїй землі без чужинського впливу і дає відповіді на всі ситуативні виклики: модель світу та місце в ньому українства, куди ідемо, мета нації, методологія досягнення мети, які цінності захищаємо, що треба робити тепер і в майбутньому.
Національна ідея - це віра в себе, дороговказ духовного оздоровлення нації і практичного безсмертя на Землі. Будьте якомога більшими патріотами України і ви станете справжніми людьми - Вас Бог полюбить.
Усе перебуває в руках нації. Зуміє вона дати гідну відповідь на сучасні та майбутні виклики - Україна забезпечить собі безсмертя; не зуміє - стане рабинею чужих людей.
Частина І. УКРАЇНА БЕЗ ІДЕЇ
Розділ 1. Сучасний стан української нації.
Патріотична частина українського суспільства періоду 1991-2011 років виявилася найслабкішою силою в утвердженні державно-суспільного ладу в постгеноцидній, постколоніальній Україні. Усі, без винятку, націоналістичні структури, весь український патріотичний політикум, усі патріотичні громадські організації (включно з козацтвом), уся патріотична інтелігенція, її науковий сектор, усі колишні дисиденти, усі видатні патріотичні особистості... виявилися неспроможними осмислити питання, яку Україну треба будувати після багатовікової неволі?
Цей так званий "український авангард" був використаний умілою рукою (точніше, ворожим інтелектом) і спрямований на шлях абстрактної ліберально-демократичної ідеології. І на цьому хибному шляху інтереси української нації були затоптані, зневажені, упосліджені. Авангард постав як недолугий ар`єргард. "Донкіхоти" на великій українській території. Вони створюють видимість позитивної діяльності, а насправді творять зло. Ця фаланга діячів виявилася такою ж хворою ідейно, як нація, хвора патріотичністю. Хворість нашого "авангарда" обійшлася Україні втратою важелів управління державою.
Їх запідозрити в непатріотичності не можна, але у недалекоглядності маємо пред`явити їм претензії. Інтелект патріотичний - ось чого не вистачило українським провідникам для порятунку української нації від принижень, яких вона зазнала у незалежний період.
Історична місія української нації полягає в тому, щоб забезпечити нормальні умови життя з власної праці, за власними законами, за власним світоглядом. Але поперек цієї дороги постала українська державна влада в особах президентів, Верховної Ради, уряду тощо.
За 20 років "незалежна українська держава" зруйнувала Україну так, як до цього її ніхто не руйнував. Двадцятирічний досвід побудови української незалежної держави показав, що державна влада (уся, без винятку) відійшла від потреб української нації, всього народу. Національна ідея будь-якої держави містить у собі ядро, властиве усім національним ідеям світу. Цим ядром є інтереси народу, нації. А у державній діяльності незалежної України основним напрямом була руйнація соціально-економічного стану народу. Іншими словами, Україна як держава та суспільство випали з рамок Української національної ідеї. Це ще раз підкреслює кричущу потребу мати публічний варіант УНІ, щоб влада і суспільство мали орієнтир для своєї поведінки у тактичних та страрегічних проектах.
Сучасні українські лідери (державні, академіки, інтелектуали...), в основному, продукт російського комунізму, який насаджувався як догма із забороною думати, досліджувати, порівнювати. Здобути за радянських часів науковий ступінь, наукове звання, набути статус академіка, досягти вершин адміністративної кар`єри було значно легше (бо там не треба думати), ніж осягнути український світогляд і стати до лав національних провідників. Національна теорія і практика, включаючи світоглядні орієнтири, мали категоричну заборону. Ось чому вихованці російського комунізму і тепер бояться світоглядно-національного мислення. А слово "націоналізм" вимовляють, оглядаючись, чи не підслуховує, бува, якийсь сексот. Свій страх вони приховують "навколо науковими" лукавствами ("ні вашим, ні нашим"), а то й відверто заявляють з пихатістю, що української нації немає, вона не існує. То яка ж може бути українська національна ідея, коли немає самої нації?
Сучасна українська нація настільки пригнічена, що виявляє ознаки занепаду волі до життя. Дуже небезпечний прецедент.
У сучасний період українська нація являє собою недостріляну, недознищену голодоморами, репресіями, цькуваннями етнічну спільноту, яка була на задвірках до 1991 р., такою її залишили і тепер. У паспотрі немає реквізиту про національну приналежність, у свідоцтвах про народження - немає.
Нас, українців, в Україні немає юридично. Є громадяни України.Маємо трагічну ситуацію з масовим відступництвом - наслідком відсутності виховної роботи з боку державної влади та патріотичних громадсько-політичних сил.
Росія збільшила в Україні число агентів своїх спецслужб у півтора рази в порівнянні з 1950-ми роками.Ця агентура реальна, неприхована, розвалює наш суверенітет. Наша нація не реагує на цей злочин - вона хвора. Росія не визнає наших кордонів, творить сваволю в Криму, а наша нація мовчить - вона хвора.
Наші можновладці, яничарського походження, за безцінь віддають російським олігархам важливі об`єкти народної власності, у тім числі й землю, внаслідок чого українська економіка у значній мірі перебуває під російською юрисдикцією, бо наша нація все ще хворіє.
З усього цього маємо усвідомити, які тяжкі втрати понесла нація у період окупації нашої долі російським комунізмом. Минуло два десятиліття сучасної незалежності, а українська нація не може самоорганізуватися, бо над нею бовваніють ті, які творили голодомори, репресії, вбивали за 5 колосків, викидали, як сміття у тундру, у вічну мерзлоту, на Колиму голими руками добувати золото "соціалізму". Нація не може вибратися з моральної прірви, а способи позбутися катів не знаходять підтримки у влади.
Давайте, шановні читачі, разом думати, як нам, українцям, жити у своїй хаті, на своїй землі, своїм розумом. Перед нацією постала проблема очищення від намулів попередніх епох та сучасної космополітичності. Проблема витає у повітрі, а нація завмерла.Чи не занадто довго ми "зализуємо" рани і чистимо "пір`я"? Українська нація не має права втрачати час і виходити з боротьби.
Продовження - у наступній публікації. Нагадуємо, цю книгу можна придбати в ініціатора її перевидання, Народного художника України, Майстра мікромініатюри Сядристого Миколи Сергійовича - в Музеї мікромініатюри, що знаходиться на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул Лаврська, 21).