12.06.2023 23:42
18+
179
    
  2 | 4  
 © Борис Костинський

Нова Річ Посполита, як гарантія доброго майбутнього України

Нова Річ Посполита, як гарантія доброго майбутнього України

з рубрики / циклу «Роздуми»





"Коли з`являються нові сенси, то старі нікуди не зникають."

(Дмитро Корчинський)




Про повоєнне майбутнє України зараз не говорить тільки лінивий. Як симпатик України (а саме такий статус я маю з моменту отримання у 2000-му році громадянства США), я теж продукую певні думки з цього приводу.


Отже. Більшість коментаторів наголошують на тому, що в разі перемоги у війні з Московією, Україна сходу може опинитися у ЄС та НАТО, а там вже однозначно почнеться щасливе та заможне життя. А тут ще прийдуть й нечувані по розмірам репарації від "братніх" московитів, котрі зможуть зробити буквально з кожного громадянина України мало не доларового мільйонера. Коротше кажучи, настане краса та спокій. Ясна річ, що це було би розкішно, але, знаючи гірку історію України, особисто я ставлюся до таких варіантів з чималим скепсисом. Давайте, панове, спокійно розберемося в причині цього скепсису.


Найголовніше питання на сьогодні одне - чи ж будуть США після президентства Джо Байдена, в котрого шанси на перемогу у 2024-му році є мінімальними (старий та й падає на долівку постійно), локомотивом входження України у ці самі, омріяні, ЄС та НАТО? Хотілося б помилитися, але республіканець Десантіс, котрого вважають майбутнім президентом США, може мати на це зовсім інший погляд. І запросто! Америка завжди була вельми прагматичною та, не побоюсь про це сказати, цинічною силою. Ситуація може значно помінятися, обставини можуть просто змусити "Вашингтонський обком" почати говорити з Україною більш прохолодно, ніж це було за Байдена і тих, хто за ним стояв. Ну, а репарації від Москви легко можуть осісти у кишенях української верхівки та олігархату. А що тут дивного, панове? Чи ви гадаєте, що повоєнна Україна перестане бути тим, чим вона була і є - КЛАНОВО-ОЛІГАРХІЧНОЮ КЛЕПТОКРАТІЄЮ? Ні, все буде саме так, як було в усі роки української державності! З чого це має стати іншим? Надії на "сміливих героїв, котрі прийдуть з фронту і наведуть порядок" є гарними, але дещо наївними. Українські фінансово-політичні клани вміють виживати і мімікрувати - когось куплять, а когось банально дискредитують, бо геть усі українські ЗМІ саме в їхніх руках. Великі надії, як бачите, можуть стати, як і завжди це було в історії України, страшними розчаруваннями. І що тоді? Вішатись? Авжеж, що ні!


Треба вже зараз готувати план "Б", котрий має полягати у максимальному зближенні із сусідньою Польщею. Судячи з усього, певні кроки в цьому напрямку вже зроблені, але цього явно замало. Знаю, що поляки дуже серйозно міркують про створення Нової Речі Посполитої чи, як це ще звуть, Балто-Чорноморської спільноти. Для України такий союз міг би в усіх відношеннях стати просто таки рятівним. Польща, на відміну від України, чужинського олігархату на своєму хребті не має. Це абсолютно успішна в усіх можливих сенсах європейська країна, в котрій на сьогодні вже проживає до п`яти мільйонів українців. Польська та українська історії в минулому були переплетені і, не зважаючи на темні плями, українцям під польською шляхтою жилося в рази краще, ніж під московськими царями та більшовиками. Головною перешкодою для такого союзу міг би стати лише менталітет малоросів (не українців!), котрі тяжіють до Московії, як до "братньої за вірою дідів" країни. Саме католицизм поляків колись став для гетьмана Хмельницького головним чинником підписання ним абсолютно трагічної для України Переяславської угоди. Що ж, можливо помилку Богдана мають нині виправити нові покоління українців. Особисто я вважаю, що навіть не союз з Польщею, а КОНФЕДЕРАЦІЯ могла би врятувати Україну від хронічного "московського фактору". І зробила б це набагато краще, ніж примарні сподівання на "добрих дядь" з Брюсселя та Вашингтона, котрі сьогодні грають у одне, а завтра (і запросто!) - у друге. Поляки в усі роки їхнього існування були лютими ворогами Московії. Поляки щиро зацікавлені в українському працівникові та воїні. Польща може реально допомогти українцям позбутися отієї ВНУТРІШНЬОЇ ОКУПАЦІЇ, котра, судячи з усього, і призвела до окупації зовнішньої. Чому? Бо поляки на практиці довели, що вміють ставити на місце тих, хто вважає усіх навкруги лише матеріалом для здобуття власного гешефту.


Підсумовуючи вище сказане, хочу закликати українців починати потроху вчити польську мову. Хто зна, якщо Господь буде милостивий, то може в скорому майбутньому це таки вельми згодиться.


Борис Костинський

03.06.23р.

Рочестер, Нью-Йорк, США

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!