21.09.2013 14:26
for all
759 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Тетяна Ільніцька

Геніальне передання сутності епохи у творчості «чарівника слова»

Геніальне передання сутності епохи у творчості «чарівника слова»

літературознавчий аналіз новели «Я (романтика)» Миколи Хвильового

У  своїй  творчості  Микола  Хвильовий  показав  усі  найболючіші  моменти  української  дійсності  20-х  рр.  минулого століття, усі найбільш актуальні її духовні проблеми, починаючи  з  проблем  революції,  що  її  він  так  пафосно  і  водночас лірично  оспівував.  Підсумковим  твором  авторського  бачення революції  стала  новела  «Я  (романтика)»,  написана  у  1924  р. Микола Хвильовий прозорливо помітив і описав тут не лише хвилю революційного піднесення — струмінь, що покликаний очистити суспільство, скерувати його до прекрасного прийдешнього, а й фанатичну жорстокість і жорстокосердість революційної  стихії,  ігнорування  власне  людського  чинника на  догоду  ефемерним  ідеям  і  гаслам.  Буквальне  втілення ленінської фрази про те, що «мільярди загинуть, але мільйон житиме  при  комунізмі»  набирає  тут  своїх  реальних  обрисів: адже  ті,  хто  заважає  торувати  шлях  до  «загірної  комуни»  — черниці,  випадкові  обивателі,  які  порушили  комендантську годину, зрештою, матір героя — всі вони за невмолимим приписом чорного трибуналу мають бути страчені, як непотрібний баласт, анахронізм доби.

Не випадково твір присвячено «Цвітові яблуні». Обидві ці новели — і Михайла Коцюбинського, і Миколи Хвильового — присвячені висвітленню психологічного процесу втрати людиною  гуманізму.  Якщо  в  першій  новелі  після  тривалої  психологічної боротьби митець бере гору над батьком в особистості героя, то у другій — революціонер перемагає сина, жрець революції доходить найвищої межі «аскетизму», пересилює в собі останній  прояв  моралі.  Дилема  «я  чекіст,  але  і  людина»  вирішується у змодельованій Миколою Хвильовим художній дійсності на користь першого її елемента.

Для поглиблення психологічних суперечностей в особі головного  героя  автор  умовно  зображає  різні  ділянки  його  психіки, внутрішнього  «я»  у  вигляді  окремих  героїв.  Так,  безжальний інтелект,  незворушний  у  своїх  переконаннях  розум  уособлює доктор Тагабат; тваринний руйнівний інстинкт Танатас — дегенерат, «вірний вартовий на чатах»; залишки моральних настанов — «бідний Андрюша», «невеселий комунар», якого призначили  в  чека  «проти  його  кволої  волі».  Такою  пульсуючою  між різними  началами свідомістю закладається простий і надалі дуже плідно експлуатований механізм «класової чистки», базований на єзуїтському гаслі «хто не з нами, той проти нас». «Але який вихід?»…  «Розстрілять»? ? ?» — питає сам себе герой у безкінечному внутрішньому діалозі і стверджує. — «Я думаю  «так  треба»».  Поступово  настає  момент  отупіння, своєрідного екстазу, коли свідомість перестає фіксувати смерть як реальний факт. Герой вже не здатен дати собі звіт у кількості жертв («і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті»), а лише усвідомлює, що він «купається в калюжах крові».

Цей діючий каральний механізм, заведений героєм Миколи Хвильового,  заходить  у  своєрідний  ступор,  коли  на  конвеєр чекістської репресивної машини потрапляє «моя мати — втілений  прообраз  тієї  надзвичайної  Марії,  що  стоїть  на  гранях невідомих  віків.  Наївність,  тиха  жура  і  добрість  безмежна». І от настає мить істини: якщо увесь принцип відбору членів  майбутньої  «загірної  комуни»  є  правильним,  то,  значить, і цей прообраз Богоматері, символ материнської любові й самовідданості,  повинен  бути  відкинутий,  фізично  знищений як такий, що «кидає тінь» на ясний шлях до майбутнього. Водночас герой добре усвідомлює, що після акту страти матері покаяння й прощення не буде, не буде вороття до гуманного начала в собі — людська половина буде назавжди втрачена.

Отже, твір  Миколи  Хвильового є своєрідним  мистецьким  втіленням  сутності  революційного  поступу.  Успішно впоратись із цим далеко непростим завданням авторові допомагає  низка  образівсимволів  твору:  «маєток  злетів  на  гору й царить над містом» — місце, де засідає новий «синедріон», зловісно височіє над приреченими; ніч як найбільш придатна частина доби для темних і жорстоких судилищ чорного трибуналу; годинник, що періодично відбиває час, символізує собою невблаганність поступу, невідворотність майбутнього.

Автор зображає регресивну зміну внутрішніх станів свого персонажа  в  нерозривній  єдності  з  паралельними  процесами у природі (передчуття бурі, затягнуте хмарами нічне небо, буря).  Кульмінаційний  момент  страти  матері  головним  героєм збігається у часі та просторі з епіцентром страшної зливи з розкотистим  гуркотінням  грому,  блискавками.  Так,  неначебто природа не в силах витримати страшної наруги над законами буття, яким повинно, за вищою гармонією, бути підпорядковано все.

Ще на початку комуністичної ери письменник прозорливо  угледів  страшну  невідповідність  між  проголошеним і здійсненим у радянському суспільстві.

Публікації: Тетяна Ільніцька

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 22.09.2013 23:42  © ... => Наталя Данилюк 

Так, Наталю, саме так. Постать Хвильового - суцільна трагедія. Але ж такою була доба... Саме той час і породив такого геніального митця. 

 22.09.2013 23:36  © ... => Віктор Насипаний 

Дякую, пане Вікторе, за високу оцінку))) приємно, коли твою роботу так оцінюють. 

 21.09.2013 23:40  Наталя Данилюк => © 

Гарно і цікаво розкрили тему. Дійсно непересічна постать Миколи Хвильового, я б сказала - трагічна... Дуже тонко і правдиво він висвітлив тогочасну гнітючу дійсність у своїх новелах. 

 21.09.2013 19:43  Віктор Насипаний => © 

Дуже добре, навіть класно написано. Головне - гармонійно. Не так багато в нас пишуть про Хвильового. Дуже сильна, складна, непересічна постать. Талант величезний! І для своїх сучасників, і для нашого покоління він залишається недооціненим. Тут навпаки п. Тетяна приємно здивувала не сухим, академічним викладом, а дуже доступно, яскраво виокремила саму постать письменника, тогочасне середовище, широкий спектр думок і чудовий літературознавчий аналіз однієї з найвідоміших його новел. Моє шанування! 

 21.09.2013 15:29  Ігор Стожар 

Дійсно, академічно точно усе розкладено. 

 20.09.2013 22:49  © ... => Світлана Рачинська 

дякую)) ти ж, певно, читала? це твір шкільної програми.

 20.09.2013 22:18  Світлана Рачинська 

Інтригує... Ти так по полочках розклала. Психологічно розтлумачила. Вражає.