Ізми
Відкриття
Хвиля човника легкого
І термосить і кида:
Мрія сяйва голубого
Сну і спокою не зна.
Все тривожать мене «ізми»,
Привид всесвітом блука,
Був він, наче, комунізмом,
А тепер його нема?!
Я жалкую і страждаю:
Де ж він, щирий альтруїзм???
Де він нині, і не знаю -
Бачу всюди егоїзм…
І спустошений до краю
У собі шукаю «ізм»…
А, знайшов..., ще помічаю…
Процвітає! -
Евфуїзм!!!