Про життя і смерть

Моє ім`я Марина і в якийсь період життя я перестала рахувати скільки мені років. Якщо бути чесною я ...

Вірш про перехідність буття, де листя стає метафорою людської долі, неминучого падіння та очікування нового життя

Вірш розмірковує над тим, що чекає після смерті, передаючи тривогу перед невідомим, але водночас пропонуючи надію на теплі й затишні спогади

Вірш про втрачений шанс, про те, як невисловлені слова стають мовчазними в’язнями шухляд, а життя минає, залишаючи лише спогад у вигляді зірваної афіші

Ніч. День. За гранню прожитих років, Без балачок і без дзвінків. Трухлявієш неначе пень. Ден...

Навесні сніги розтали, йде зима у небуття, По гілках живильним соком потекло нове життя.Прокидаєтьс...

Пік творчих злетів, визнання і слави. Горів, неначе зіронька яскрава. Любив життя. Співав на радість людям.

З давніх пір відомо людям – дим не буде без вогню. Я прошу, а інший судить – ...

Олень, сховавшись від мисливців, у виноградних ліг кущах.

Великий театр життя – жива декорація сцени. Тут наші думки і чуття у сильних руках Мельпом...

Тягнув дід з лісу хмизу в’язку, в дорозі притомився вщент...

Стоходом* лине місяць вповні, занурюючи в срібні сни ...

Готуватись. До Різдва, чи до війни. Якось так змішалось все докупи. Чи ігристе буде у ціні? А чи сірники, свічки і крупи?

Змії́ невмисно малюка вкусити прийшлося – наступив на неї він.

...мораль: хай як людина судить, на світі є ще Божий суд.

ЖалОба, сум’яттЯ в моїй душі, І сліз гірких вже вилилось без міри. Як боляче… І досі я не вірю… І плачу, і пишу сумні вірші.

Як з Ту́ру йти на Заболо́ття, у лісі є трясовина

Дубовий ідол Перуну́ і товстий Водяник лежали вдвох в обіймах сну...

Ти, яворе, мене переживеш. Я вже підтоптаний, твоя ж гіллячка одненька всохла.

Оле́нь поранений і ледь живий упав серед високої трави.

Орел могутніх два крила розправив, та за мить стріла...

Пів світу горить, пів світу тоне, вірус злішає, погода псується, чотири вершники підстьобують коней, а люди на все забили ... Песимісти чекають близького А...

Я ображався на Творця, коли не мав чобіт, Поки не здибав молодця, що зовсім був без ніг. Омар Хайям

Під тином лежать мертві люди. Це — голод… Почався терор. Ходили по хатах іуди, Гадюче нашестя потвор.

Філософствування на тему "про головне". Складний вірш. І структуровано, і змістовно

Ми йшли удвох, жнива осиротіли, а фатум вже стеріг…

– Що ти забрала, Смерть? – На небесах світило. – Коли? – Тоді, як день світав у небесах.

Складний сенсово і структуровано філософський твір про головне... Андеграунд

Складний філософський вірш, десь роздум спустошеної душі

Філософське осмислення одвічної теми воскресіння