1917: русская Голгофа
Дмитро Дегтярьов книга про революцію 1917 року
Зі старту кілька моментів. Революція 1917 року - це не якась там чужа революція, що не має до України жодного стосунку або стосується частково. На початку 20-го століття більша частина України була плоть від плоті Російської імперії, вплив якої сягав аж на територію сучасної Польщі. Від того потрясіння, що зазнали народи від революції, українців стосувалися чи не в першу чергу. Сама ж революція не була якимось одномоментним явищем. Вона тліла, розгорялась, затухала і знову тліла в тому числі й в Україні. І ті повстання, погроми, політичні вбивства (до прикладу Столипіна) вирували на нашій українській землі, аж поки крига не зкресла.
Стосовно самої революції, яку в радянські часи було прийнято називати "великою" та "жовтневою", то в вузькому хронологічному трактуванні з акцентами, хто куди стріляв, о якій годині ночі захопили Зимовий палац і де був Ленін з Троцьким, інформації вдосталь. Можна порекоментувати книгу Джона Ріда "10 днів, що потрясли світ" створеній в жанрі репортажу з місця подій. Автор помер від тифу в 1920 усе в тій же Росії, але перед цим встиг змотатися в США і написати звіт по свіжих слідах. Книга позбавлена штампів та радянської міфології, що виникла пізніше, та навіть отримали позивативні відгуки Леніна і Надії Крупської. Але в ній є величезний недолік: нема відповіді, як так сталося, що революція стала можливою в тому вигляді, в якому ми знаємо. Різного роду домислів та трактовок вистачало ще в період існування СРСР, про те, що верхи не хотіли, а низи не могли чи навпаки. Проте контекст залишався важкодоступним. Аж поки до Ваших рук не втрапить книжка "1917: русская Голгофа. Агония империи и истоки революции".
В книзі Дмитра Гойченка "Красный апокалипсис" автор щиро пов`язує озвіріння людей з безбожністю привнесеною більшовиками. Це можна сприймати, як факт, але включивши здоровий глузд виникає багато нестиковок. Настільки велика країна, дуже відстала і релігійна, де продовжувала домінувати, як православна релігія, так і різного роду старовірство, не могла одномоментно (а кілька років громадянської війни в межах історії імперії це крапля) відторгнутись від своєї внутрішньої моральної сутності. Крім цього більшовики і усі, хто їх підтримав, не з Марсу прилетіли. До скидання царя теж є питання. Монарх, традиційно, являв собою фундамент стабільності, якій будь-який народ (особливо відсталий) завжди надає перевагу аніж перемінам та ризику внутрішніх війн, які завжди супроводжували перехід влади з одних рук в інші. Самодержавство і монархія робили процес зміни влади безболісним та передбачуваним. Що ж насправді трапилось?
"1917: русская Голгофа" Дмитра Дегтярьова та Володимира Зубова саме той вид документальної літератури, який зніме більшість питань, звівши виклад матеріалу до хронологічної послідовності подій з постійним контекстом, що вимальовується з статистичних даних та уривків з життя конкретних людей. Всяка революція відбувається швидко, але шлях до неї - це роки тупості, жадібності та тотального відставання влади від поступу часу. Українці за роки Незалежності пережили уже кілька революцій. І точно знають, що причина ховається в тотальній убогості, високих цінах, корупції чиновників, відстуності взаємної поваги. Російська революція 1917 року повільно кувалася ще з часів повстання декабристів та скасування кріпосного права, яке передбачало викуп селянами землі в кредит під відсотки банків (земельна іпотека). Факт примітний, але не всім відомий.
Ніколи б не повірив, що на тему революції, можна написати таку захопливу і на диво кумедну книгу. При тому, що кумедного насправді було дуже мало. Імперію повільно заливали ріки крові спричинені внутрішніми протиріччями, відсталістю, недовірою та ненавистю. Автори майстерно об`єднують усі гіпотетичні теорії руйнування в одну велику спільну проблему, під натиском якої імперія не просто розвалилася, а породила нового нещадного монстра, що досі нещадно лупить своїм хвостом цілі народи.
Яка нечиста сила перетворила богобоязнений багатонаціональний народ на циніків? Зовнішні вороги (німецька розвдіка), внутрішні змовники, всілякі мракобіси (типу Распутіна), євреї? До прикладу, ми дуже мало знаємо, що являли собою єврейські погроми в реалі. Хто їх організовував і як чинився відвертий жах на вулицях міст? Як це насилля вплинуло на єврейські громади, вихідці з яких, підштовхувавні ненавистю, потім очолили більшовицький терор, який примножив коло насилля. Або пияцтво. СРСР розкололось на очах ще багатьох живих свідків. Вони можуть засвідчити, що катастрофі передував жахливий алкоголізм та спроби боротьби з ним. "1917: русская голгофа" докладно зупиняється на цьому феномені і його ролі в житті тогочасного суспільства. Тріщини СРСР почались катастрофічно множитись, коли зникли цукор, сірники, мило, черевики і панчохи. Російська імперія впала теж не від Тунгуського метеориту, хоча він теж приклався десь в тій же порі. Її вбили голод, війна та нездара-цар Микола 2. За відсутності сили волі, розуму, управлінських якостей він нічого не міг протиставити силі обставин, окрім, як влізти у дві війни, друга з яких у 1914 через повну некомпетентність владної вертикалі виявилась фатальною. Нічого путнього він так і не зробив, щоб врятувати свій народ від ланцюжка нещасть, біля витоку яких стола династія Романових. Фатальний кінець його сім`ї - це ціна, яку Микола 2 (за сумісністю Кривавий) сплатив, бо намагався гасити полум`я повстань не вчасними поступками, а війнами (спалахами патріотизму) та державним терором, примножуючи ненависть. Втримуючи у своїх руках усі більш-менш значущі важелі управління, цар чи не щодня розважався, відстрілюючи бродячих собак, котів та поодиноких ворон, поки країна вирувала. Полювання під час народних майданів, певно, характерна вада усіх неповносправних "царьків".
Дослідження Дмитра Дегтярьова - це жорстока сатира і шок водночас. Воно, як величезний пазл, кожен фрагмент якого розкладений у правильному порядку вимальовує картину повного колапсу, який могла зупинити лише сила на порядок жорстокіша ніж царський режим. Цією силою стали мобільні більшовики на чолі з Леніним. І, якщо Вам справді цікаво, чому Грушевському і Ко не вдалося відстояти самостійність для України, ця книжка внесе ясність: еліти, що вчора являли собою опору царизму та самодержавства повинні були впасти. І вони впали, усі і скрізь. Інакше уже не могло бути, бо було пізно. Епосі великого червоного терору передувала епоха великого всенародного розчарування.
"1917: русская Голгофа. Агония империи и истоки революции" читається легко і швидко. Вона вщент наповнена статистичною інформацією, уривками з дореволюційних газет та поліцейських звітів. Рекомендована до прочитання усім, хто вважає, що в усьому винні більшовики: якби не вони, то... А також усім іншим, кому не байдужа ця тема і виповнилося хоча б 18.
