СЛОВО ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ…
9 березня цього року відзначаємо незабутній ювілей – 200 років з дня народження великого українця, письменниката мистця Тараса Григоровича Шевченка. Два століття з Тарасом Шевченком – це два крила нашої загальнонаціональної історії. Вона суперечлива. Але якщо хочемо бути суддями, то будьмо справедливими. Тарас Шевченко завжди любив правду і ненавидів брехню. Ставаймо з ним до чесної, довірливої і щирої розмови. Зізнаймося, не створюємо ідола, але любимо його і пам’ятаємо. І портрет його не просто так на стіні, і «Кобзар» не припадає порохом на полиці. І на майдани ми виходимо за покликом сердець, відданих невмирущому Шевченковому духу. Так, як це зробили світлої пам’яті Сергій Нігоян, а з ним інші герої Небесної Сотні, тисячі учасників Євромайдану. Бо Шевченко – нескорений. Бо Шевченко – мудрий. Бо Шевченко – милосердний. Бо Шевченко – вільний!
Кожне покоління українців, пильно вдивляючись у поетичні рядки чи риторично приховані підтексти перевиданих сторінок вічного «Кобзаря», як у найправдивіше дзеркало національного відображення, – намагається упізнати перш за все себе. Так було в усі часи. Так є сьогодні.
На початку третього десятиліття нашої відродженої державності українська національна спільнота постає в глибокій задумі перед духовно неосяжною Кобзаревою величчю і власною суспільно-політичною невизначеністю. Але незалежний статус цивілізованої європейської держави зобов’язує нині чинну владу створити гідний опір будь-яким спробам зазіхання на її політичний суверенітет та духовно-культурний простір. В таких непростих умовах ми вчимось бути толерантними, бо прагнемо посісти чільне місце у духовній світлиці європейських народів й говорити з рівними на рівні. Не час шкодувати за втраченим, час не втрачати надбане.
Не забуваймо, що нам будувати Україну, в якій житимуть наші діти, онуки, правнуки. Тарас Шевченко – невичерпний, нескінченний і незупинний. Волею історії його ототожнено з Україною, і разом з її буттям триває Шевченкове буття. Тому кожен новий день ставитиме перед нами нові іспити на державну зрілість і національну гідність. Наскрізним у нашому духовному поступі незмінно залишатиметься випробування Шевченком. І чинити тут треба кожному з нас чесно, прозоро, відкрито. Українці, не забуваймо, чиї ми нащадки, ким були наші прадіди. Будьмо готовими безжально дати відсіч тим, хто в темних думках і діях хоче осквернити Шевченкову славу і зазіхнути на предвічні землі нашої суверенної й незалежної країни з її багатими землями й непорушними кордонами!
Слава Україні! Героям Слава!
