Як добре насправді
Як добре насправді, що ми на цім світі
Хоч інколи можем побачитись так
І сісти всі разом сім’єю-суцвіттям
На відстані серця, що б’ється у такт,
Притиснутись ближче, покласти на плечі
Знеможено руки, сказати: « Прийшов…
Пробрався крізь далі, крізь болі старечі,
Багато з тих пір я вже стер підошов!!!”
І глянути в очі:" Як Ви тут без мене?
Пробачте, що я не підставив плеча,
Коли було тяжко, і вітер студений,
І слово, що ранить прикріше меча..."
Як добре зустрітись, відкинуть тривоги,
Зізнатись очима: «Люблю Вас, Люблю!!!
Я, той, що ніколи не вірив у Бога,
Щоденно за Вас Його щиро молю…»