КРАТЕР ШЕВЧЕНКО, АСТЕРОЇД КОБЗАР
з рубрики / циклу «на конкурс Вірш про Україну»
Послухайте, наші думки днесь читають –
Ми зараз, як на долоні – ні від кого не сховані:
З космосу темного за нами спостерігають
Інопланетяни розумні, політиканами не зомбовані.
На планету Земля
Не сідають
Їх ескадрони.
Бо в безумства полоні –
Народи, нації
Ділять душі,
Асигнації,
Націй стагнації
Передсмертні
Диктаторів судоми
Не запитуймо знову,
хто ми!
Меркурія 53 градуси південної широти, 47 західної довготи.
Кратер Шевченко майже невіданий для інтелігенції нашої.
130 кілометрів обширу – маргіналові дещиця до мети,
А нація, мов Сократ – черпає цикуту чашею.
Як не надійся, як не старайся,
Не випивши
Пройти.
Це ж треба розуму,
А ми без роздуму –
Добиратись до світлої області!
Поруч з Шевченковим кратером
Пустеля Гермеса,
А ми мовчимо,
Як прокляті:
Ні бельмеса.
В пустелі Марса та Прометея –
Позалазили зміюки
З голови Медеї.
Не запитуй біля кратерів Шуберта й Рабле
«Хто я, де я?»
Не осточортіло запитувать всіх???
Цитуєте Тараса
Лише за ідею.
Вліпити б на ваші мордяки
Найміцнішого клею!
Не говорять про Тараса хіба що дуже ліниві.
Не оминають сенсацій продажні електронні таблоїди –
«Не зібрали раби врожаю на родючій ниві…»
Гей, лінивці, прокиньтесь й погляньте на астероїди!
Малій планеті 2427
1982 року
присвоїли ім’я Кобзар
Варто знати всім,
В кого бездарність
Чи дар,
Хто без Слова – ні кроку:
На кам’яній маківці планети
Невідома цивілізація
Від першог рядка
До останньої крапки, тире, коми
Без нарікань,
Без втоми
З книжки,
Що з землі поцупили
Й читали її
В сузір’ї Змії
(були в ступорі) –
Висікли всі рядки
Без чакр і чар,
Який нам удар
По самолюбству!!!
Знайте, планета Кобзар – швидка, немов вітер,
Тож беріть, самоуки, найсильнішого телескопа,
Шукайте її, де білясті орбіти Марса й Юпітера
Розпливаються, мов зіниця наляканого циклопа.
Вона довжиною 6-7 кілометрів –
Пройти за годину туристу.
Схожий на ядро комети Галлея
Цей каменисько.
Може летіть над Землею
За секунду,
Як світло –
Тисяч кілометрів
щонайменше триста!
Чого ви втупили свій зір в порох?
Найбільший порок –
Виродки системи злої
Гади беззубі й зубаті,
не сидіть в наших душах,
Як в своїй хаті!!!
Бо системи гнилої
гнилій голові
Камінь – пророк!
Я не дивуюсь дітям,
Але ровесникам Тараса
Тим, що за сорок –
Сором!
Не вмирайте живучи,
Чи вам тліти
Без слідів полум’я,
Відчувати на нирках
Кожен сучок саморобної бити?
Чого заціпило?
Давайте не матами крити,
Прокльонами хулити!
Вкраїнки й вкраїнці,
Де ваші крииила?
Знайте: кратер Шевченко й астероїд Кобзар
Чужі із космічних галактик щоднини відвідують.
Варяги дурні, зупиніть свій нікчемний «базар»,
Будьте певні, від вас не лишиться й сліду.
Нам досить облуди!
Витремо ноги
Від бруду.
Читай Кобзаря
Поміж рядків.
Нині в нас багато клопоту:
Очі вигризають
Хмарища залізяк й копоті.
Провісникам не вір,
Бо панує Звір.
Збирайся свідомо!
Якщо спустиш дух
То за щось цінне,
Не швидкоплинне.
Май в усьому поступ й рух,
Якщо подих переклинить
Спочинь на дні Кратера
Дитиною невинною.
Ще комусь дозволено буде
Провадити екскурсії
Де не еволюційоновані люди
Ведуть безсловесні дискусії
на Астероїда екваторі.
Не прилипай до сторінок,
як дощовий черв’як,
не пади навзнак.
Ти не від сліз
Промок.
Щойно з барикад
Зліз,
Але цього всього
Не видумав
Розумніший над видами
Й видрами.
Долай
Часу простори,
Як Ісусові апостоли –
Навскіс.
Де твій кріс?*
Боронись ним
від криз,
Дивись скільки
Людей – наче кільки.
Ти їм мізки
Прогриз!
Уверх підіймайся!
Тобі – вгору,
Мілітаризму вниз!
Кинь каменюку –
Пробий на Дніпрі
Не в порі
Кригу
Не чекай на відлигу!
Березень – в тобі,
Надворі, на порі!
Неси звістку в Космос!!!
Що? Крило відбили?
Ми й без крил жили,
Злітай на однім крилі!
Ми не герої?!
Ти знов боїшся?!
Гей, побратиме:«Плі!!!»
8 лютого 2014 року
