03.05.2019 19:49
Без обмежень
60 views
Rating 5 | 1 users
 © Сухомлинський Василь

Образливе слово

Одного разу син розсердився і згарячу сказав матері образливе, грубе слово.

Заплакала мати. Схаменувся син, — жаль стало йому матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив матір.

Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився син матері низько до землі й говорить:

— Простіть мені, мамо, за образливе слово.

— Прощаю, — сказала мати й зітхнула.

— Забудьте, мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась мати, геть посмутніла. На її очах з’явились сльози.

Каже вона синові:

— Хочу забути, сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.


Рекомендуємо також:

Художники Л. В. Белякова та К. В. Самойлова.



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василь Сухомлинський

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо