23.08.2015 08:47
Без обмежень
1374 views
Rating 5 | 13 users
 © Тетяна Ільніцька

Небесна сотня. Майдан. Незалежність

"Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде."
Василь Симоненко

Чомусь усі розмови, як тільки мова заходить про наше непросте сьогодення, зводяться до трьох слів: «Небесна сотня. Майдан. Незалежність». Чому воно так? Постравматичний синдром суспільства? Ключові слова новітньої історії? Бажання осягнути сучасне і спрогнозувати майбутнє? У кожного своя відповідь. Своє бачення.

Нещодавно задавала багатьом із Вас одне питання: «Чому загинула Небесна сотня?» Відповіді були різні. Але спільний знаменник все ж з`явився сам собою: «Так було треба. Мабуть, інакше було неможна. Так сталося.». Найперше цього потребувала, очевидно, Незалежність нашої країни…

На жаль, у жодного з героїв уже не спитаєш, чи пішов би він на Інститутську двадцятого лютого, аби знав, що… Кривава жертва Незалежності, яку принесло наше суспільство, буде невідворотною і саме він увійде в її число…

Це важко усвідомити й прийняти, бо все всередині бунтує проти такого розвитку подій, а змиритися – не знаю… Не хочеться говорити за всіх, але мені важко змиритися з тим, що герої померли, а вбивці і досі на волі і безкарні.

Другий рік поспіль Україна святкує нерадісне свято, бо не встигла вона вийти із ситуації пост-Майдану і повернутися до нормального життя, як почалася неоголошена війна. Тисячні жертви. Страшне горе. Зруйновані міста й села. Чому? За що? Адже здається, ми, українці, вже сплатили свою ціну на Майдані, як не страшно й цинічно це звучить.

Виглядає, що у Бога свій задум щодо України, який нам, простим людям, годі осягнути. Хочеться, аби війна скоріше закінчилася і всі ми зажили мирним життям. І, може, тоді ми станемо цінувати наш новий мир понад усе, так, як ми оцінили Незалежність нашої Батьківщини лише тоді, коли за неї пролилася кров Небесної сотні. Мабуть, тоді ми зрозуміємо, що Вітчизна у нас одна, так, як багато хто з нас усвідомив себе українцем, належним до великої нації, лише тоді, коли вороги напали на нашу землю. Можливо, тоді ми пізнаємо справжнє значення слова «співпереживання», так, як навчилися бути милосердними лише тоді, коли стало зрозуміло, що каліці, котрий повернувся з війни в інвалідному візочку, крім нас, простих людей, ніхто не допоможе.

Україна – велика держава. Може, у цьому найбільша її проблема. І, мабуть, через це така полярність думок і настроїв простих українців, бо простяглася наша Вітчизна на сотні кілометрів – від Заходу до Сходу і з Півночі на Південь. Але водночас наша багата і щедра земля – найбільший наш капітал, впевненість у майбутньому, віра у краще.

Колись Григорій Шевченко сказав про свого сина: «З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо». Батько поета майже вгадав, принаймні звузив коло варіантів до двох. А мені хочеться сказати, що з України вийде велика держава, не зважаючи на всі випробування і митарства. Без варіантів.

Сьогодні, у свято України бажаю всім нам, аби ніколи більше в нашій історії не повторилася жертва Небесної сотні, але щоб усі ми, українці, могли спокійно зібратися на Майдані, аби відсвяткувати свою Незалежність і не лише!

З Днем Незалежності тебе, Україно!

Слава Україні! Героям Слава!



Київ 23 серпня 2015 року




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.08.2017 15:35  Наталія Старченко => © 

Будемо. .. 

 29.08.2017 07:51  © ... => Наталія Старченко 

Скінчиться... Будемо вірити, що скоро... 

 28.08.2017 15:35  Наталія Старченко => © 

Є речі, з якими неможливо змиритися. Скільки б не минуло часу.

Швидше б скінчилося все це лихоліття

Спасибі за хороший твір. До сліз хороший 

 28.02.2017 09:38  © ... => Надія 

Так, Ви праві, пані Надіє, це був лише початок... Хто ж знав, що буде анексія і війна? Вчора була третя річниця захоплення Криму. Ввічливі люди у зеленій форми із вузькими бурятськими очима отримали медалі... А наші хлопці лежать на алеї слави... Мабуть, уся історія людства - це безкінечна шеренга таких несправедливостей... Але найприкріше, коли до того ж ще на весь світ заявляють, що чорне - то біле, а біле - чорне... 

 27.02.2017 22:12  Надія => © 

Що можна додати до всього, що тут вже сказали? Майже нічого. Залишилися глибокий сум і біль за полеглою Небесною Сотнею. І схоже, що це був початок великих подій, які чекають нас попереду. Ще багато чого буде. І ми повинні бути готовими вистояти і перемогти. Нова Україна буде, попри всі негаразди! Хай усім нам щастить!  

 26.02.2017 10:07  © ... => Борис Костинський 

Бачите, яка у Вас відповідь, пане Борисе! Можливо, нині, коли минуло три роки, ми можемо більш стримано аналізувати причини і наслідки. У той час неможливо було змиритися... 

 25.02.2017 04:46  Борис Костинський => © 

Кожна нація для того, аби ставати сильнішою, потребує САКРАЛЬНОЇ крові. Українці з часів УПА не лили сакральної крові - тільки плазували перед Москвою. Те, що в 2014-му пролилася кров тих, для кого гасло "Свобода, або смерть!" було сенсом їхнього життя, стало початком відродження української нації. Ясна річ, що цей процес - на десятиліття, але з чогось-таки потрібно було починати. Ось воно і почалося з Небесної Сотні... 

 20.02.2017 09:46  © ... => Юрій СЛАЩОВ 

Знаєте, пане Юрію, чомусь війна вже стала для нас буденністю... Мирне життя йде саме собою, а десь стріляють, вбивають, орють землю Градами. Ніхто не думав, що ця війна прийшла в наш дім і угніздилася надовго. Кінця їй не видно... Один відомий видавець якось написав на ФБ: "Настане день і російські війська підуть з України подібно до того, як вони колись встали й вийшли з Афганістану... Просто вийшли і чемно закрили за собою двері". Після того, як я це прочитала, мені стало легше. Це судження я взяла собі за проекцію майбутнього.
Дякую за увагу до мої думок)) 

 20.02.2017 02:10  Юрій СЛАЩОВ => © 

Будь-які великі справи починаються з маленьких, все залежить від суспільства...Ось вислові Симона Петлюри: "Скупчимося один біля одного з готовністю взаємної допомоги і перестороги,— і ми витримаємо всі міри і проби”. - Це все повинно бути у серці кожного громодянина країни, і воно є у бійців яки боронять зараз нашу Україну.

 25.03.2016 22:07  Олійник Володимир Ів... => © 

Гарні побажання,але на жаль одні сльози і сум залишились від майдану.Дякую,п.Таня. 

 23.11.2015 08:24  © ... => Люлька Ніна 

Так, Ніно Іванівно, на жаль... Процес триває. 

 22.11.2015 16:04  Люлька Ніна => © 

Слухаючи пісню на очі навертаються сльози, душа плаче і серце рветься. Я не можу навіть передати Вам свої почуття і відчуття. Стаття, звичайно, дуже правильна. І питання: " Коли нарешті Україна стане УКРАЇНОЮ?" Хотілось би дожити. 

 02.09.2015 09:13  © ... 

Так. Ця мантра приносить полегшення.  

 02.09.2015 09:12  © ... => Ігор Рубцов 

Ігорю, твої слова досконалі. Тут нічого додати. Я тебе розумію. Вже не раз ми про це говорили.
Спробую пояснити. Дивлюся на ситуацію очима пересічної людини, можливо, гуманіста, можливо, більшою мірою жінки. Сприймаю кожне людське життя як безцінне, унікальне, неповторне. Оцей кут бачення і мався на увазі.  

 02.09.2015 09:10  © ... => Зав`ялова Валентина 

Вдячна, що відчули, пані Валентино. Не чула цієї цитати. Візьму на озброєння.  

 02.09.2015 09:08  © ... => Тетяна Чорновіл 

Героям слава! 

Дякую!

 02.09.2015 09:08  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Теж варіант. Ще можна святої води прихопити. Нечисть такого не любить. 

 02.09.2015 09:06  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую, Анічка)) До сліз останні події всіх... Якось так. Живемо, аби пам`ятати.
Навзаєм)))) 

 01.09.2015 10:59  Максимів Галина => © 

Герої не вмирають! Єдине, чим можна втішити себе в ці нелегкі часи... 

 27.08.2015 07:26  Ігор Рубцов => © 

З кількох тез, про які можна подискутувати, я зупинився на одній: "Адже здається, ми, українці, вже сплатили свою ціну на Майдані". Тут важливо розуміти, з чого складається ціна і чи можна її оплатити людським коштом? Насправді, мало хто знаходить відповідь, бо не шукають. Якщо коротко, то ціна складається у словах: "Покарання за гріх - смерть" і сплатити ту ціну не може ніхто, інакше як померти, понісши це покарання. І не тільки коштом кращих синів країни. Кожен має платити цю ціну. І те, що нам видається ...

 24.08.2015 03:58  Зав`ялова Валентина => © 

Як сказав Томас Джеферсон, "Дерево свободи треба поливати час від часу кров"ю патріотів і тиранів, це для нього природне добриво". Жорстокі слова, але дійсність показала їхню правоту. 

 24.08.2015 00:03  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові слова! І щирі побажання!
Слава Україні! 

 23.08.2015 22:03  Панін Олександр Мико... => © 

Стражденна, люба Україно, у тебе чудовий "простий" народ і, як компесація, огидна старшина...
Треба, як Вакула, стягнути вражину за хвоста з плеч і хрестити падлюку, хрестити (накласти хресне знамення) 

 23.08.2015 16:48  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Таню, от чесно, вкінці, де про Шевченка, аж до сліз... Чи це вже нерви у мене такі?..
Все правда, все правильно...
З Днем Незалежності тебе, люба! 

Публікації автора Тетяна Ільніцька

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо