Зворотний бік дощу
Все має потайний зворотний бік,
Незримий для замуленого ока,
Котре марноті втратило вже лік
І проминає істину без строку.
Так, повз проходить магія речей:
Ось дощ, що ніби плаче за минулим,
Насправді ж суть незмінного рече
І більма прозирає нам, поснулим.
Він оповість про ніжно-синю твердь,
Про мрій химерно-білі океани,
Які дають життя і сіють смерть,
І насилають, і лікують рани.
Там, за лаштунками дощу, у піднебессі,
Хтось вправно й легко все життя розкреслив.
Київ, 20 серпня 2015 року
